Шістдесят восьма сесія Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй 24 березня прийняла Резолюцію A/68/L 39 "Територіальна цілісність України" пункту 33 ( b ) порядку денного) "Запобігання збройних конфліктів : зміцнення ролі посередництва у мирному врегулюванні спорів, запобігання та вирішенні конфліктів" , зазначається на сайті www.zakonoproekt.org.ua із посиланням на офіційний веб-сайт ООН.
На жаль, Міністерство закордонних справ України текст резолюції українською мовою не розмістило на своєму офіційному веб-сайті. Можливо тому, що їм краще працювати з мовою окупантів.
Німеччина, Канада, Коста-Ріка, Литва, Польща та Україна : проект резолюції
Територіальна цілісність України
Генеральна Асамблея,
знову підтверджуючи першорядне значення Статуту Організації Об’єднаних Націй у справі сприяння утвердженню верховенства права у відносинах між державами,
посилаючись на передбачені у статті 2 Статуту зобов'язання всіх держав утримуватися в їх міжнародних відносинах від загрози силою або її застосування проти територіальної цілісності або політичної незалежності будь-якої держави і вирішувати свої міжнародні суперечки мирними засобами,
посилаючись також на свою резолюцію 2625 ( XXV ) від 24 жовтня 1970 року, в якій вона схвалила Декларацію про принципи міжнародного права, що торкаються дружніх відносин і співробітництва між державами відповідно до Статуту Організації Об'єднаних Націй, і знову підтверджуючи закріплені в ній принципи про те, що територія держави не повинна бути об'єктом придбання іншою державою в результаті погрози силою або її застосування і що будь-яка спроба, спрямована на часткове або повне порушення національної єдності і територіальної цілісності держави або країни, або їх політичної незалежності, несумісна з цілями і принципами Статуту,
посилаючись далі на Заключний акт Конференції з безпеки і співробітництва в Європі, підписаний у Гельсінкі 1 серпня 1975, Меморандум про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 5 грудня 1994 року (Будапештський меморандум), Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією від 31 травня 1997 року і Алматинську декларацію від 21 грудня 1991 року,
підкреслюючи важливість підтримки в Україні всеохопного політичного діалогу, який відображає розмаїття її суспільства і забезпечує участь в ньому представників всіх частин України,
вітаючи безперервні зусилля Генерального секретаря і Організації з безпеки і співробітництва в Європі, а також інших міжнародних і регіональних організацій на підтримку деескалації ситуації по відношенню до України, відзначаючи, що референдум, проведений в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі 16 березня 2014, не був санкціонований Україною,
1. підтверджує свою підтримку суверенітету, політичної незалежності, єдності і територіальної цілісності України в її визнаних світом кордонах;
2. закликає всі держави відмовитися і утримуватися від дій, спрямованих на часткове або повне порушення національної єдності і територіальної цілісності України, в тому числі будь-яких спроб змінити кордони України за допомогою загрози силою або її застосування або інших незаконних засобів; 3. наполегливо закликає всі сторони негайно вдатися до мирного врегулювання ситуації щодо України шляхом прямого політичного діалогу, виявляти стриманість, не вдаватися до односторонніх дій і войовничої риторики, які можуть посилити напруженість, і повною мірою брати участь у міжнародних посередницьких зусиллях;
4. вітає зусилля Організації Об'єднаних Націй, Організації з безпеки і співробітництва в Європі та інших міжнародних і регіональних організацій з надання Україні допомоги в захисті прав всіх громадян в Україні, в тому числі прав осіб з числа меншин;
5. підкреслює, що референдум, проведений в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі 16 березня 2014, не маючи законної сили, не може бути основою для будь-якої зміни статусу Автономної Республіки Крим або міста Севастополя;
6. закликає всі держави, міжнародні організації та спеціалізовані установи не визнавати будь-яку зміну статусу Автономної Республіки Крим та міста Севастополя на основі вищезгаданого референдуму і утримуватися від будь-яких дій або кроків, які можна було б витлумачити як визнання будь-якого такого зміненого статусу.