Представництво Zakonoproekt.org.ua на Youtube Представництво Zakonoproekt.org.ua на Twitter.com Представництво Zakonoproekt.org.ua на Linkedin.com RSS для Zakonoproekt.org.ua Про RSS
  • RSS
  • Add To My MSN
  • Add To Windows Live
  • Add To My Yahoo
  • Add To Google

Хавронюк Микола Іванович, доктор юридичних наук (2008), професор (2011), заслужений юрист України (2007)Хавронюк Микола Іванович, доктор юридичних наук (2008), професор (2011), заслужений юрист України (2007).



Член правління Українського юридичного товариства (з 2000), головний редактор наукового журналу “Підприємництво, господарство і право” (з 1998), член Робочої групи з питань судової реформи при Президенті України (з 2010), член Комісії зі зміцнення демократії та утвердження верховенства права (з 2011).

Народився 24.05.1961 (с. Гостра Могила, Ставищенський район, Київської області).

Освіта: Військовий інститут Міністерства оборони СРСР, юридичний факультет (1983).

Докторська дисертація: "Кримінальне законодавство України та інших держав континентальної Європи: порівняльний аналіз, проблеми гармонізації" (Київський національний університет внутрішніх справ, 2007).

1983–1993 – слідчий, старший слідчий, помічник, заступник військового прокурора, військовий прокурор слідчого відділу; Прикарпатський, Забайкальський, Київський військові округи.

1993–1999 – викладач, старший викладач, заступник начальника спецкафедри; Національна академія СБУ. Полковник запасу СБУ.

1999–2006 – завідуючий відділом з питань національної безпеки, оборони, правоохоронної діяльності та боротьби із злочинністю Головного науково-експертного управління Апарату Верховної Ради України. Державний службовець ІІІ рангу (з 1999).

2006–2012 – начальник управління законодавчого забезпечення, заступник керівника апарату – начальник правового управління , заступник керівника апарату; Верховний Суд України. Вчений секретар (2007–2011) і Голова (2011–2012) Науково-консультативної ради при Верховному Суді України.

Співавтор понад 20 проектів законів України з питань кримінального, кримінально-процесуального, адміністративного і конституційного права.

Автор (співавтор) понад 25 монографій, підручників, навчальних посібників і коментарів до законів, 200 наукових статей. Автор (співавтор) понад 50 публіцистичних статей в газетах "Дзеркало тижня", "Бізнес", "Юридическая практика", "Юридичний вісник України" та ін.

Найбільш значущими працями є:

монографії: «Уголовная ответственность за должностные преступления» (1996, співавт.); «Сучасне загальноєвропейське кримінальне законодавство: проблеми гармонізації» (2005); «Історія кримінального права європейських країн» (2006); «Кримінальне законодавство України та інших держав континентальної Європи: порівняльний аналіз, проблеми гармонізації» (2006); «Право споживачів на безпечність продукції: кримінально-правове забезпечення» (2011);

коментарі та посібники: «Правоохоронні органи та правоохоронна діяльність» (2002, співавт.); «Коментар законодавства України про права та свободи людини і громадянина» (2003); «Дисциплінарні правопорушення і дисциплінарна відповідальність» (2003); «Довідник з Особливої частини Кримінального кодексу України» (2004); «Права людини і громадянина» (2004, співавт.); «Коментар основних положень Конституції України щодо захисту прав та свобод людини і громадянина» (2008); «Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України» (десять видань у 2001–2012, співавт.); «Науково-практичний коментар Закону України «Про боротьбу з корупцією» (чотири видання у 1996–2008, співавт.); «Науково-практичний коментар до Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» (два видання у 2011–2012);

підручники: «Основи правознавства» (2004 і 2009, співавт.) і «Правознавство» (2010, співавт.); «Кримінальне право. Загальна частина» і «Кримінальне право. Особлива частина» (дев’ять видань у 1998–2011, співавт.); «Кримінальне право. Загальна частина» (2011, співавт.);

науково-популярний збірник «Самые удивительные законы разных стран» (три видання у 2007–2010).

За сумісництвом: професор Національної академії внутрішніх справ (2002–2004), професор Львівського державного університету внутрішніх справ (з 2006); старший науковий співробітник Наукової лабораторії дослідження злочинності проти прав і свобод людини і громадянина (м. Київ) Інституту вивчення проблем злочинності Національної академії правових наук України (з 2009).

Дещо про значення коми для народного господарства 

Сторінка англійською мовою Сторінка російською мовою Сторінка французькою мовою Сторінка німецькою мовою Сторінка  іспанською мовою Версія для друку
17 серпня 2011 р. 19:05:00

Хавронюк Микола Іванович: Проблема, яку нещодавно поставили переді мною, як експертом, полягає у тому, щоб допомогти судам з’ясувати дійсний зміст санкції частини 1 статті 366 Кримінального кодексу України і дати відповідь на питання: стосуються слова «з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю» тільки обмеження волі, чи і обмеження волі, і штрафу.© Хавронюк Микола Іванович. © www.Zakonoproekt.Org.UAПроблема, яку нещодавно поставили переді мною, як експертом, полягає у тому, щоб допомогти судам з’ясувати дійсний зміст санкції частини 1 статті 366 Кримінального кодексу України і дати відповідь на питання: стосуються слова «з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю» тільки обмеження волі, чи і обмеження волі, і штрафу, зазначається у статті доктора юридичних наук Миколи Хавронюка, що розміщена на сайті Zakonoproekt.Org.UA .

До цих пір в літературі спроб вирішити цю проблему не зустрічав.

Роздумуючи – із застосуванням методів системного аналізу, догматичного і логічного,– та призвавши на допомогу правила граматики, дійшов до такого.

1. Додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю передбачене у 155 санкціях статей Особливої частини КК України. При цьому в 110 випадках застосоване формулювання: «з (із) позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю», а у 45 випадках – «з (із) позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю».

У 14 випадках перед словами «з (із) позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю» і у 46 випадках перед словами «з (із) позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю» кому не вжито (усього 60 випадків).

При цьому санкція у виді двох основних альтернативних видів покарань та зазначеного додаткового покарання «з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю» (без уживання коми) передбачена лише у шести випадках:

- у частині 1 статті 131 («Неналежне виконання медичним, фармацевтичним або іншим працівником своїх професійних обов'язків внаслідок недбалого чи несумлінного ставлення до них, що спричинило зараження особи вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби, що є небезпечною для життя людини, – карається обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на той самий строк з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років»);

- у частині 2 статті 143 («Вилучення у людини шляхом примушування або обману її органів або тканин з метою їх трансплантації – карається обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на той самий строк з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років»);

- у статті 221 («Умисне приховування майна, відомостей про майно, передача майна в інше володіння або його відчуження чи знищення, а також фальсифікація, приховування або знищення документів, які відображають господарську чи фінансову діяльність, якщо ці дії вчинені громадянином – засновником (учасником) або службовою особою суб'єкта господарської діяльності в період провадження у справі про банкрутство і завдали великої матеріальної шкоди, – караються штрафом від ста до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до трьох місяців з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років»);

- у частині 2 статті 258-2 («Ті самі дії, вчинені з використанням засобів масової інформації, – караються обмеженням волі на строк до чотирьох років або позбавленням волі на строк до п'яти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років»);

- у статті 363 КК України («Порушення правил експлуатації електронно-обчислювальних машин (комп'ютерів), автоматизованих систем, комп'ютерних мереж чи мереж електрозв'язку або порядку чи правил захисту інформації, яка в них оброблюється, якщо це заподіяло значну шкоду, вчинені особою, яка відповідає за їх експлуатацію, – караються штрафом від п'ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на той самий строк»);

- у частині 1 статті 366 («Службове підроблення, тобто внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, інше підроблення документів, а також складання і видача завідомо неправдивих документів – карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років»). {1}

У решті 54 випадках слова «з (із) позбавленням права обіймати певні посади або (чи) займатися певною діяльністю» застосовані після визначення одного основного виду покарання (частина 2 статті 158-1, частина 1 статті 209, частина 2 статті 306 та ін.).

Наприклад: «караються позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю». Звичайно, що у цих випадках за правилами української пунктуації кому перед словами «з позбавленням» не ставимо.

У 31 випадку перед словами «з (із) позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю» і в 64 випадках перед словами «з (із) позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю» вжито кому (усього 95 випадків).

Санкція у виді двох основних альтернативних видів покарань та зазначеного додаткового покарання «, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю» (із уживанням коми) передбачена у 49 випадках (тобто як правило):

у частині 2 статті 134; у частині 2 статті 137; у частині 2 статті 139; у частині 2 статті 140; у частині 2 статті 142; у частині 3 статті 143; у частині 2 статті 144; у частині 1 статті 150; у частинах 2, 3 і 4 статті 157; у частинах 3, 4, 5, 8 і 12 статті 158; у статті 170; у частині 3 статті 176; у частині 3 статті 177; у частинах 2 і 3 статті 191; у частині 2 статті 202; у частині 2 статті 210; у статті 219; у частині 1 статті 222; у частині 2 статті 225; у статті 227; у частині 3 статті 229; у частинах 1 і 2 статті 232-1; у частинах 1 і 2 статті 232-2; у статті 237; у частині 2 статті 238; у частині 2 статті 239; у частині 1 статті 241; у статті 254; у частині 2 статті 272; у частині 2 статті 273; у частині 1 статті 274; у частині 2 статті 320; у частині 2 статті 326; у частині 2 статті 330; у частині 2 статті 333; у частині 2 статті 363-1; у частині 1 статті 368; у частинах 1 і 2 статті 382; у частині 2 статті 397. {2}

У решті 46 випадках додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю передбачене (із застосуванням коми) після трьох чи більше основних альтернативних покарань.

Як-от у статті 132: «карається штрафом від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк до двохсот сорока годин, або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

2. У тексті КК України є випадки, коли навіть в одній статті слова «з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю» вжито як з комою перед ними, так і без коми.

Так, у частині 2 статті 143 зазначено: «Вилучення у людини шляхом примушування або обману її органів або тканин з метою їх трансплантації – карається обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на той самий строк з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років» (коми немає), а в частині 3 цієї ж статті: «Дії, передбачені частиною другою цієї статті, вчинені щодо особи, яка перебувала в безпорадному стані або в матеріальній чи іншій залежності від винного, – караються обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого» (кому вжито).

Якщо виходити з того, що частина 2 статті 143 КК України свідомо сформульована таким чином, що додаткове покарання може бути застосоване лише у разі призначення другого із основних видів покарань, тобто позбавлення волі, то стають абсолютно нелогічними дії законодавця, який у частині 3 цієї ж статті ніби дозволив застосовувати це покарання незалежно від того, яке саме до винної особи застосоване основне покарання.

3. Так само нелогічно (і не може бути пояснено ні з точки зору завдань КК України, ні з точки зору мети покарання) застосовувати або менш суворе основне покарання без додаткового, або більш суворе основне покарання з додатковим:

- до особи, яка вчинила злочин, передбачений частиною 1 статті 366 чи статтею 363: або тільки штраф, або ж обмеження волі, поєднане з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю;

- до особи, яка вчинила злочин, передбачений частиною 1 статті 131 чи частиною 2 статті 258-2: або тільки обмеження волі, або ж позбавлення волі, поєднане з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю;

- до особи, яка вчинила злочин, передбачений статтею 221: або тільки штраф, або арешт, поєднаний з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю.

Усі названі злочини є злочинами різного характеру, їх важко об’єднати в одну групу за допомогою будь-яких спільних ознак; так само як важко відрізнити за характером, наприклад, злочини, передбачені частиною 1 статті 131 і частинами 2 і 3 статті 143, від злочинів, передбачених частиною 2 статті 134, частиною 2 статті 137, частиною 2 статті 139, частиною 2 статті 140, частиною 2 статті 142 КК України.

Тому пошук відповіді у цьому напрямі також не дасть результату.

Таким чином, у частинах 2 або 3 статті 143 КК України, як і в інших перелічених статтях (частинах статей) наявна пунктуаційна помилка, а не прагнення законодавця по-різному застосувати додаткове покарання.

4. На користь такого висновку можна навести також текст статті 139 КК України:

«Стаття 139. Ненадання допомоги хворому медичним працівником

1. Ненадання без поважних причин допомоги хворому медичним працівником, який зобов'язаний, згідно з установленими правилами, надати таку допомогу, якщо йому завідомо відомо, що це може мати тяжкі наслідки для хворого, –

карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або громадськими роботами на строк до двохсот годин, або виправними роботами на строк до двох років.

2. Те саме діяння, якщо воно спричинило смерть хворого або інші тяжкі наслідки, –

карається обмеженням волі на строк до чотирьох років або позбавленням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого».

Як видно з цього тексту, законодавець, намагаючись у частині 1 статті 139 підкреслити, що додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років може бути застосоване тільки поряд зі штрафом, розмістив два інших види основних покарань після вказівки на додаткове покарання.

Ще одним аргументом на користь зазначеної позиції є те, що у статті 253 КК України законодавець сформулював санкцію таким чином: «карається позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років або обмеженням волі на той самий строк». Тим самим підкреслено намагання застосувати позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю саме як основне, а не додаткове до обмеження волі покарання.

5. Загалом не можна намагатися пояснити вживання чи невживання коми перед словами «з позбавленням права» у КК України правилами української мови.

Наприклад, у реченні «Службове підроблення, тобто внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, інше підроблення документів, а також складання і видача завідомо неправдивих документів – карається...», – або явно пропущена кома перед словом «карається», або ж замість цього слова має бути вжите слово «караються».

У частині 4 статті 321 КК України пропущено кому після слова «розмірах»: «Дії, передбачені частиною першою або другою цієї статті, вчинені організованою групою, або якщо предметом таких дій були отруйні чи сильнодіючі речовини, що не є наркотичними або психотропними чи їх аналогами, або отруйні чи сильнодіючі лікарські засоби в особливо великих розмірах – караються...» (відсутня кома між частинами складнопідрядного речення).

Отже, пунктуаційні та інші мовні помилки в тексті КК України трапляються. Тому тлумачити цей закон, спираючись на правила пунктуації тощо, буде неправильно.

6. Нарешті, відповідно до частини 2 статті 55 КК України, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як додаткове покарання може бути (на відміну від штрафу – див. частину 3 статті 53 КК України {3} ) призначене й у випадках, коли воно не передбачене в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за умови, що з урахуванням характеру злочину, вчиненого за посадою або у зв'язку із заняттям певною діяльністю, особи засудженого та інших обставин справи суд визнає за неможливе збереження за ним права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.

Тому взагалі не має значення, яким чином тлумачити санкцію частини 1 статті 366 КК України. Якщо так, що «позбавлення права обіймати...» стосується тільки обмеження волі, то суд має право застосувати це покарання як додаткове до штрафу на підставі частини 2 статті 55 КК України (з урахуванням визначених в ній умов). Якщо ж так, що «позбавлення права обіймати...» стосується і обмеження волі, і штрафу, – то безпосередньо на підставі частини 1 статті 366 КК України.

Микола Хавронюк, доктор юридичних наук, доцент

Використані матеріали

1. Відповідно до граматичних норм відсутність коми в аналізованих випадках не є підставою однозначно стверджувати про те, що додаткове покарання застосовується спільно лише з одним чи з обома основними альтернативними видами покарання. Більше того, навіть наявність коми перед додатковим видом покарання не є підставою переконливо стверджувати, що воно співвідноситься з кожним альтернативним видом покарання (виходячи з мовних норм).

У даному випадку йдеться про неоднозначність тлумачення твердження з граматичної точки зору. При цьому в тексті Кодексу не простежується логічна послідовність уживання чи невживання коми в усіх аналізованих випадках (чіткий приклад – частина друга статті 143). Можна лише припустити, що законодавець в усіх випадках поєднав розділовими сполучниками (або) як однорідні члени речення такі поняття: "позбавлення волі", "обмеження волі", "штраф" тощо. Поняття ж "з позбавленням права...", ймовірніше, не входить до структури жодного з однорідних членів речення, а тому воно співвідноситься з кожним із них рівною мірою.

2. У деяких із вказаних випадків, коли кому вжито, покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади чи (або) займатися певною діяльністю не є обов’язковим. Це підкреслено за допомогою слів «або без такого» (як-от у частині 2 статті 134, частині 2 статті 137, частині 2 статті 139, частині 2 статті 142, частині 3 статті 143, частині 2 статті 144 тощо), перед якими кому не вжито (наприклад, у частині 2 статті 238: «караються обмеженням волі на строк від двох до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого»). Але вживання чи не вживання коми перед словами «з позбавленням права...» наявністю слів «або без такого» пояснити жодним чином не можна, оскільки ці слова є не в усіх випадках, коли кому вжито перед словами «з позбавленням права...».

3. До речі, штраф як додаткове покарання застосоване лише у частині 1 статті 144 КК України: «карається позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до двох років, з штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян чи без такого».

© Хавронюк Микола Іванович. © www.Zakonoproekt.Org.UA

Передрук матеріалів сайту вітається , при наявності прямого гіперпосилання (hyperlink) без редіректа на http://www.zakonoproekt.org.ua .
Система Orphus Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
© 2010 www.zakonoproekt.org.ua . Творимо закони разом! Аналіз законів та аналіз і розробляння законопроектів. Сайт - це останні новини щодо Верховної Ради України. Президента України,. Кабінет міністрів України та інші органи державної влади і органи місцевого самоврядування на тему: закони, законопроекти та інше законодавство, політика, економіка, фінанси, технології, право, культура, здоров’я.
Усі права на матеріали, що перебувають на сайті, захищенi відповідно до законодавства України. Передрук матеріалів сайту вітається , при наявності прямого гіперпосилання (hyperlink) без редиректа на http://www.zakonoproekt.org.ua .

Карта сайту | © 2010 - 2019 Zakonoproekt.Org.UA
RSS для Zakonoproekt.org.ua