Дніпровський районний суд Києва переніс судове засідання з розгляду запобіжного заходу екс-главі «Банку Михайлівський» Ігорю Дорошенко з 3 травня на 10 травня 12-00, у зв’язку із відсутністю рішення Апеляційного суду м.Києва стосовно сум коштів, що належать Ігорю Дорошенку, керівнику і співвласнику «Банку Михайлівський», доведеного ним за даними НПУ ним та його подільниками до стану неплатоспроможності. Про це сайту Zakonoproekt.Org.Ua стало відомо з ухвали цього суду.
Як і на попередньому засіданні від 26 квітня, суд не зміг відбутися внаслідок ненадання Апеляційним судом м.Києва матеріалів стосовно коштів Дорошенка.
В суді був відсутній організований на підтримку Дорошенко "бабушкін десант", сформований із тих, хто хотів у який хоч спосіб повернути свої кошти, які роздеребанили з «Банку Михайлівський», що було пов'язано із відсутністю необхідності витрат на це - внаслідок очікуваного перенесення справ на 10.05.2017 р. як і сталося. Дорошенка навіть не привезли до суду, і він на фоні батареї приймав участь через відеотрансляцію з 5 залу Київського СІЗО, зв'язок із якого довго не могли організувати, внаслідок чого суддя вимушений був тимчасово покинути залу.
Прокурори клопотали про обрання І.Дорошенку застави в розмірі 320 млн грн, але суд спочатку визначив заставу у 160 млн грн. Потім , коли тим хто підтримував Дорошенка вдалося перенести справу на розгляд до прокуратури, суд обрав йому заставу у вигляді 10 млн грн.
Судячи з усього,, І.Дорошенка виведуть з під удару, і він невдовзі може вийти з під арешту, спочатку домашнього, куди його хочуть перевести із СІЗО, а вже скоро, і з під арешту взагалі. І він зможе вільно витрачати кошти, які вивів із «Банку Михайлівський». А втрати від цієї банківської афери, як і завжди, будуть нести українці – вкладники, і через державні витрати.
Аналіз судових рішень стосовно афери «Банку Михайлівський» та її основних фігурантів на чолі із І.Дорошенком показують, що слідство, в першу чергу Генеральної прокуратури і ГСУ Національної поліції та МВС, при сприянні ФГВФО, як і при розслідуванні по аферах інших 90 розграбованих банків, спеціально не притягує до відповідальності представників первинних ланок банку і компаній, через які виводилися кошти, і які точно б не хотіли отримати судове переслідування на величезні суми, які вкрали не особисто вони. Оскільки така концепція могла б знайти необхідні суду докази на діячів середньої ланки у цій афері, а потім перейти і до самого верху. Але так не робиться, бо Авакову, Луценку та Ворушиліну зовсім не потрібно щоб були розслідувані пограбування 90 банків, і їхні керівники і власники попали під суд, в’язницю і конфіскацію.