Представництво Zakonoproekt.org.ua на Youtube Представництво Zakonoproekt.org.ua на Twitter.com Представництво Zakonoproekt.org.ua на Linkedin.com RSS для Zakonoproekt.org.ua Про RSS

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

до проекту Закону України

“Про захист прав осіб, які проходять опитування (дослідження) на поліграфі”

  1. Обґрунтування необхідності прийняття закону.

Проект Закону України “Про захист прав осіб, які проходять опитування (дослідження) на поліграфі” розроблено у відповідності з Конституцією України.

Проектом Закону України “Про захист прав осіб, які проходять опитування (дослідження) на поліграфі” законодавчо закріплюються відносини, що виникають у процесі тестування осіб на поліграфі, оскільки в Україні застосування цього науково-технічного приладу та діяльності щодо його використання законодавством прямо не передбачені.

Разом з тим, незважаючи на відсутність Закону про використання поліграфа, він дедалі активніше використовується українцями з метою проведення опитування (дослідження) осіб у питаннях приватного характеру, на виконання завдань професійно-психологічного відбору кандидатів для заміщення вакантних посад, здійснення спеціальних (внутрішніх) перевірок та службових розслідувань, оперативно-розшукової діяльності, досудового та судового провадження тощо.

В Україні питанням впровадження поліграфа в діяльність правоохоронних органів почали займатися ще за часів незалежності нашої держави. У 1997 році українська діаспора із США передала МВС України десять апаратно-програмних приладів моделі «Аксітон». Наступного року МВС провело перші спроби використати поліграф в оперативно - розшуковій роботі вітчизняних правоохоронних органів. А вже у 1999 році пять англомовних офіцерів з Національної академії внутрішніх справ України (місто Київ) та Львівського юридичного інституту МВС України протягом двох місяців навчалися у США: в Академії судової психофізіології в місті Ларго штату Флорида.

Перші поліграфологи були підготовлені за сприяння українсько-американської асоціації поліцейських (місто Чикаго, США). У подальшому поліграфологи цієї академії неодноразово надавали допомогу МВС України в областях у проведенні експертних психофізіологічних досліджень осіб, які підозрювалися у вчиненні злочинів. Загалом було проведено понад 50 опитувань на поліграфі за різними напрямами діяльності.

У 2000 році наказом ГУБОЗ МВС України № 1дск було запроваджено застосування поліграфів у кадровій роботі та оперативно-розшуковій діяльності підрозділів у боротьбі з організованою злочинністю.

У впродовж 20002006 років було проведено 1757 опитувань осіб на поліграфі, у тому числі 1020 під час проведення оперативно-розшукових заходів і 737 для вирішення питань кадрового забезпечення, зокрема, встановлено причетність близько 230 осіб до вчинення понад 120 злочинів.

Наступного року був виданий наказ МВС України «Про проведення експерименту щодо використання комп'ютерних поліграфів у діяльності органів внутрішніх справ» № 743 від 28.08.2001 року, в якому поліграф впроваджувався у сферу правоохоронних органів України з ліквідацією обмежених можливостей застосування цього приладу в оперативно-розшуковій діяльності.

На його основі була розроблена Концепція впровадження комп'ютерних технологій з використанням поліграфа у систему МВС України з програмою її реалізації. Як експеримент цей відомчий підзаконний акт показав свої позитивні результати, що лягли в основу прийняття чергового наказу в системі МВС України «Про подальший розвиток служби психологічного забезпечення оперативно-службової діяльності органів внутрішніх справ України» № 842 від 28.07.2004 року.

Окрім цього, на основі цього наказу було розроблено «Інструкцію про порядок використання в діяльності органів внутрішніх справ (надалі овс) поліграфів (компютеризованих приладів реєстрації психофізіологічних реакцій людини)» № 1373/9972, що значно розширило можливості застосування поліграфа у кримінальному судочинстві України.

Відповідно до статистичних даних на початок 2008 р. в овс України проходили службу близько 30 поліграфологів, які представляли підрозділи карного розшуку (36,7%), вищі навчальні заклади й наукові установи МВС (23,3%), підрозділи БОЗ (20,0%), підрозділи кадрового забезпечення (13,3%), інші підрозділи овс (6,7%) і проходили службу в Центральному апараті МВС, ГУМВС України в АР Крим, Вінницькій, Дніпропетровській, Донецькій, Запорізькій, Луганській, Львівській, Черкаській областях і м. Києві, УМВС України в Кіровоградській, Хмельницькій областях, а також КНУВС (НАВС), Академії управління МВС та ДНДІ МВС України. Водночас така кількість поліграфологів не давала змоги охопити навіть половину територіальних підрозділів овс, крім того 13,3% з них не були забезпечені поліграфами.

Нажаль, слід констатувати, що після затвердження рішення колегії МВС України від 25.07.2008 року №17км/1 «Програми протидії злочинам проти життя та здоров'я проти особи на 2008-2012 роки», в якому п. 4.23 передбачалося системне використання поліграфа та отриманих за допомогою його результатів у роботі овс, спрямованих на ефективне розкриття злочинів проти життя та здоров'я людини, цей процес загальмувався в силу важкої політичної та соціально-економічної ситуації, яка склалася в нашій країні.

Окрім МВС України, запровадження поліграфа знайшло відображення і в інших вітчизняних відомствах.

Так, Міністерство доходів і зборів України видало наказ «Про використання поліграфів у діяльності Міністерства доходів і зборів України та його територіальних органів» № 329 від 02.08.2013 року. Дія цього наказу направлена на поліпшення ефективності роботи Міністерства доходів і зборів України та його територіальних органів, попередження та виявлення корупційних та інших правопорушень у сфері службової діяльності, дієвого супроводження оперативно-службової діяльності, а також покращення роботи з персоналом.

На основі вищезазначеного наказу було також розроблено «Інструкцію щодо застосування компютерних поліграфів у роботі Міністерства», яка визначила основні напрями, принципи та умови використання поліграфів у діяльності Міністерства доходів України та його територіальних органів.

Важливим на часі стало видання наказу в Міністерстві оборони України та Збройних сил України «Про затвердження Інструкції про порядок організації та проведення опитування персоналу з використанням поліграфа у Міністерстві оборони України та Збройних сил України» № 164 від 14.04.2015 року, дія якого спрямована на покращення якості роботи з персоналом при прийнятті (поновленні) на військову службу за контрактом, призначенні (переміщенні) осіб офіцерського складу на посади номенклатури призначення Міністра Оборони України, при вступі громадян України на державну службу та їх призначення на посади у структурні підрозділи Міністерства Оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України, а також попередження і виявлення корупційних та інших правопорушень у сфері службової діяльності.

До вищезазначеного наказу була розроблена «Інструкція про порядок організації та проведення опитування персоналу з використанням поліграфа у Міністерстві Оборони України та Збройних сил України», затверджена Наказом Міністерства Оборони України № 164 від 14.04.2015 р. Інструкція визначає основні принципи, напрями, умови, порядок організації проведення опитування персоналу з використанням поліграфу у Міністерстві оборони України та Збройних сил України. Інструкція стосується специфіки військової сфери діяльності та компетенції, які їй належать.

Знайшов своє відображення поліграф і в Законі України «Про Національну поліцію» № 580-VIII від 02.07.2015 р. Частиною 2 ст. 50 даного Закону визначено, зокрема, конституційні вимоги щодо порядку проходження тестування громадян на поліграфі, які виявили бажання вступити на службу до Національної поліції.

Черговими новелами відзначилось і Міністерство юстиції України. Так, 27.07.2015 р. Міністерство видало наказ № 1350/5 «Про внесення змін в наказ Міністерства юстиції України від 8.10.1998 року № 53/5», яким були внесені відповідні зміни в частину науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз і експертних досліджень. Цим наказом Мінюст доповнив Розділ VI «Психологічна експертиза» новим п. 6.8 наступного змісту: «З метою отримання орієнтуючої інформації можуть проводитися опитування із застосуванням спеціального технічного засобу компютерного поліграфа».

Тобто результати застосування науково-технічного приладу поліграфа офіційно набули ваги значимих орієнтуючих інформаційних даних для кримінальних, цивільних, адміністративних, господарських та інших проваджень, а також для забезпечення запитів зацікавлених фізичних (юридичних) осіб.

Окрім того, підпунктом 6.8.1 указаного наказу Міністерство юстиції визначило предмет опитування із застосуванням спеціального технічного засобу компютерного поліграфа та отримання орієнтуючої інформації, яка стосується:

ступеня вірогідності повідомленої інформації опитуваною особою;

повноти наданої опитуваною особою інформації;

джерел отримання опитуваною особою інформації;

уявлення опитуваної особи про конкретну події

іншої орієнтуючої інформації, яка необхідна для конструювання версій розслідування конкретних подій.

Також підпунктом 6.8.2. цього наказу Мінюст закріпив, що такі опитування можуть проводитися лише за наявності письмової згоди на те особи, яка буде проходити тестування на поліграфі.

Вищевикладене засвідчує з одного боку позитивні аспекти у напрямі подолання негативного ставлення держави Україна і її владних інституцій до поліграфа, з іншого залишається низка чинників, які стримують всебічне застосування цього науково-технічного приладу у правозастосовну практику, зокрема, в систему вітчизняних правоохоронних органів. Здебільшого, це викликано:

недостатністю нормативно-правового забезпечення, яке б регулювало правовідносини, щодо проведення опитування (дослідження) осіб на поліграфі та використання за потребою отриманих результатів тестування громадян;

не розробленістю державної цільової програми з упровадження поліграфа у різні сфери суспільних правовідносин, зокрема, і в систему правоохоронних органів України;

відсутністю програми практичного обміну досвідом з європейськими державами стосовно практики застосування поліграфних приладів та результатів їх використання у вітчизняне кримінальне, цивільне, господарське, адміністративне судочинство;

уповільненістю розвитку вітчизняних науково-технічних, практичних і методичних рекомендацій за даним напрямом діяльності;

не відпрацьованістю механізму державної підготовки спеціалістів поліграфа, діяльність яких була б направлена на сприяння правоохоронним органам України;

  1. відсутністю у державних науково-дослідних інститутах судових експертиз психофізіологічної експертизи з використанням поліграфа тощо.

Нажаль, в Україні залишається доволі сильним бюрократичний підхід частини посадовців, які свідомо гальмують процес легалізації поліграфа, наче, захищаючи права співвітчизників, хоча при цьому, вони переслідують виключно свої власні інтереси. Їх аргументацією слугує те, що на даний час в Україні недостатньо вітчизняної практики для повноцінного впровадження поліграфа у правоохоронну діяльність, відсутні відповідні фахівці для виконання таких спеціальних досліджень, а їх висновки недостатньо обґрунтовані. Також в нашій країні майже відсутній контроль субєктів, які надають послуги громадянам з використанням поліграфа.

Якщо з частиною викладеної вище інформації опонентів поліграфа й можна погодитися, то з іншою ні. Зокрема, загальновідомо, що зарубіжна практика використання поліграфа в різних сферах на напрямах діяльності має більш ніж вікову історію і використовується такий прилад більш ніж як в 100 країнах світу і лише у двох з них, Литві та Молдові, він є законодавчо врегульованим. В інших країнах світу його діяльність регулюється відповідними правовими нормами Законів та підзаконними нормативно-правовими актами і потреби виокремлення процедури застосування поліграфа в окремий Закон, наразі, практично не виникає. Для прикладу, ч. 2 ст. 230 Кримінального процесуального кодексу Чорногорії врегульовує використання поліграфа для викриття злочинців, запобігання їх втечі або переховування злочинців та їхніх співучасників, виявлення та збереження слідів злочинів і предметів, які містять доказову інформацію, а також для отримання іншої інформації, що може сприяти успішному здійсненню кримінального судочинства.

Відповідно до ст. 192/а Кримінально-процесуального кодексу Польщі в інтересах зменшення кількості підозрюваних чи для визначення доказової цінності зібраних доказів експерту дозволялося застосовувати технічні засоби, націлені на контроль неусвідомлених реакцій людини з використанням поліграфа.

Також Розділом 5 Декрету Ради Міністрів Польщі «Про гарантування безпеки й допомоги свідкам та іншим особам» передбачено можливість застосування поліграфа в рамках програми захисту свідків.

У Великобританії було прийнято Закон «Про контроль над правопорушниками», який передбачає обовязкове проведення поліграфних опитувань осіб певних категорій, у тому числі й неповнолітніх, а також осіб, які засуджені за вчинення статевих злочинів і підлягають умовно-достроковому звільненню від відбування покарання.

В Угорщині, статті 180, 182/2 та 435 Кримінально-процесуального кодексу, передбачають можливість застосування поліграфа у кримінальному процесі, а ст. 41 Закону Угорщини «Про поліцію» дозволено застосовувати поліграф для отримання інформації про місцезнаходження осіб і сприяння в проведенні інших слідчих (розшукових) дій.

Закон «Про поліцію» Словенії, зокрема п. 6 ст. 54, визначає можливість застосування поліграфних опитувань (тестувань) щодо отримання інформаційних даних від субєктів кримінального процесу під час розкриття та розслідування злочинів тощо.

Більше того, високо оцінюючи ефективність застосування поліграфа в правоохоронній діяльності, Міжнародна організація кримінальної поліції Інтерпол рекомендує застосовувати цей науково-технічний прилад для розслідування всіх видів злочинів.

Не менш проблематичним для нашої країни залишається питання щодо використання результатів проведених експертних досліджень з використанням поліграфа та їх доказової сутності. Дійсно, в колі практиків виникають застороги відносно того, чи не спричинить системне використання поліграфа, зокрема, у вітчизняному судочинстві до того, що слідчі зосереджуватимуть свою увагу більше до тестувань осіб на поліграфі ніж до проведення інших слідчих (розшукових) дій. Запевняю, що даним законопроектом, жодним чином не ставиться питання, щодо обовязкового застосування поліграфа у слідчій та судовій діяльності, а лише за необхідності. Окрім того, визнання результатів проведених психофізіологічних експертиз із використанням поліграфа не можуть мати прерогативу над іншими результатами виконаних судових експертиз. Використання таких експертних висновків можуть виступати як доказ у кримінальному провадженні лише в сукупності з іншими виконаними судовими експертизами та отриманими за ними експертними висновками.

Така практика є розповсюдженою і за рубежем, зокрема в Японії, Державі Ізраїль, Королівстві Іспанії, Канаді, США, Федеративній Республіці Німеччина, Південній Кореї, Франції, Чеській Республіці, Швейцарській Конфедерації та ін.

До прикладу, у Латвії систематично проводяться дослідження осіб на поліграфі у формі “поліграфних експертиз у кримінальних справах”. Це віднесено до окремого виду судово-психологічної експертизи. А у латвійських судах результати застосування поліграфа мають статус доказів при винесенні вироків підсудним, хоча в законодавстві цієї країни немає норм, які визначали б порядок використання цього науково-технічного приладу. Юристи, правозахисники, представники громадськості Латвії навіть не концентрують увагу на обставинах законодавчої необхідності, оскільки тестування осіб на поліграфі підпадає під правову регламентацію проведення інших видів експертиз.

У Республіці Болгарії в Інституті психології МВС функціонує «відділ проведення оперативно-психологічних експертиз» стосовно осіб, підозрюваних у вчиненні тяжких злочинів, співробітників, які обвинувачуються у нелояльній поведінці та корупції. Отримані результати беруться судами як докази у кримінальному провадженні.

Натомість для вітчизняного правосуддя це становить певну перепону, оскільки одні судді вважають, що в Україні не виокремлено самостійного виду експертизи, яка б відповідала за цей напрям діяльності, тоді як у процесуальних документах і на сайтах експертів, зустрічаються різні її назви, а саме: судово-психологічна експертиза з використанням поліграфа, судова психофізіологічна експертиза, судова психолого-фізіологічна експертиза тощо. Інші зосереджуються на тому, що будь-яка з названих вище експертиз не значиться в переліку вітчизняних судових експертиз.

З метою урегулювання вищезазначених питань мною пропонується прийняти окремий Закон України «Про захист прав осіб, які проходять опитування (дослідження) на поліграфі», який упорядкує діяльність, повязану з практикою застосування цього приладу та його результатів у правозахисній діяльності. Щодо назви такої експертизи, то переконаний, що найоптимальнішою для цього виду діяльності є саме психофізіологічна експертиза з використанням поліграфа, адже в її основі є спеціальні тематичні тестові запитання (стимули), котрі пропонуються поліграфологом підекспертній особі, які й провокують психофізіологічні внутрішні та зовнішні реакції опитуваного в ситуації, коли вона володіє знаннями події, факту чи явища, обставини якої зясовуються.

Також, слід зазначити, що відсутність в Україні законодавства щодо використання поліграфа спричиняє низку проблемних питань, повязаних з непрофесіоналізмом осіб, які займаються такою діяльністю. Через відсутність контролю з боку держави за поліграфологами (спеціалістами, експертами) на українському ринку праці поряд з добросовісними приватними компаніями поліграфологів, зявляються й комерсанти, які переслідують одну мету, заробіток, ігноруючи при цьому, основоположні принципи законності, добропорядності, справедливості, неупередженості виконання цих досліджень. Така ситуація значно ускладнює можливість відшкодувати шкоду, моральну або фізичну, яка може бути завдана людині під час її тестування на поліграфі.

Крім того, відсутність законодавства призводить до певної «самодіяльності», тобто, хто як хоче так і застосовує поліграф, незважаючи на високу вірогідність порушити права людини і громадянина. Цілком очевидно, що на сьогодні, я, як субєкт права законодавчої ініціативи, маю врегулювати використання поліграфа на території України, встановити вимоги до осіб, які отримують сертифікат (свідоцтво, диплом будь-який документ), який дозволяє бути поліграфологом, тобто захистити наших співвітчизників від дилетантів і самозванців. Також, необхідно убезпечити українське суспільство від нав'язливого бажання деяких роботодавців перевірити співробітників на «детекторі брехні» при тому без потреби, а також законодавчо встановити морально-етичні межі, які не може переступати ця процедура тестування осіб.

До того ж, відсутність норм, що регулюють використання поліграфа, на жаль, не стримує виробництво, збут поліграфів і надання послуг з його допомогою. Тобто ринок в цьому напрямку тільки набирає обертів і збільшує обсяги. Відповідно, скоро можна прогнозувати на території нашої країни і переділ цього ринку, і активне впровадження поліграфа в усі сфери нашого життя. Адже комерційні перспективи «поліграфоіндустрії» в країні з адміністративно-командним управлінням економікою завжди можна оптимізувати. Зокрема:

створити в системі відповідних відомств, із залученням громадських організацій, координаційно-аналітичних центрів з питань упровадження компютерного поліграфа;

розробити та прийняти нормативно-правову базу застосування поліграфа для роботи як державних органів, так і недержавних установ, компаній тощо;

прийняти порядок сертифікації вітчизняних поліграфних пристроїв і надання дозволу на ввезення й застосування на території України поліграфів провідних іноземних виробників поліграфів.

Прийняття проекту Закону України «Про захист прав осіб, які проходять опитування (дослідження) на поліграфі» надасть можливість врахувати нагальні потреби українського суспільства щодо:

якісного відбору найбільш кваліфікованих і досвідчених кандидатів на заміщення відповідних посад при їх працевлаштуванні та кадровому «скринінговому» психологічному опитуванні, проведення максимально публічної і відкритої процедури люстрації, виконання внутрішніх періодичних перевірок окремих категорій вже працюючого персоналу та здійснення службових розслідувань;

уникнення непрозорості, незаконних дій чи бездіяльності і непрофесіоналізму окремих категорій посадових осіб при прийнятті ними конкретних рішень на різних рівнях вертикалі влади;

очищення державних інституцій управління владою від бюрократів, хабарників, корупціонерів, здирників та зрадників;

подолання існуючих протиріч у ставленні деяких посадовців до поліграфа та отриманих за допомогою його результатів з метою використання їх у кримінальному, цивільному, господарському, адміністративному провадженні.

Проект Закону України «Про захист прав осіб, які проходять опитування (дослідження) на поліграфі» встановлює нормативні принципи використання поліграфа, а саме: законність, правомірність, гласність, обєктивність, добровільність, дотримання прав і свобод людини та громадянина при проведенні опитування (дослідження) її на поліграфі.

Проект Закону України «Про захист прав осіб, які проходять опитування (дослідження) на поліграфі» цілком і повно відповідає морально-етичним засадам українського суспільства та зорієнтований на чинне законодавство України, з метою використання при проведенні психофізіологічних тестувань осіб на поліграфі провідних методик й техніки, сучасних досягнень в галузі психології та психофізіології, а також дотриманні вимог щодо часу, місця, умов проведення цього дослідження.

2. Цілі і завдання закону.

Метою проекту Закону України є захист прав осіб, які проходять опитування (дослідження) на поліграфі та легалізації в Україні науково-технічного приладу поліграфа та діяльності, повязаної з його використанням на виконання завдань щодо захисту прав осіб при проходженні ними тестувань з питань приватного характеру, кадрового професійно-психологічного відбору для заміщення вакантних посад (кадрового «скринінгу»), проведення спеціальних (внутрішніх) перевірок та службових розслідувань, здійснення оперативно-розшукової діяльності, досудового та судового провадження.

Виходячи із мети проекту Закону, на сьогодні, в Україні постала необхідність щодо розвязання таких завдань як:

  1. захист прав осіб та їх гарантій під час проходження ними опитувань (досліджень) на поліграфі;
  2. закріплення прав, обовязків та відповідальності замовника (ініціатора) проведення опитування (дослідження) осіб на поліграфі;
  3. визначення прав, обовязків та гарантій незалежності поліграфолога під час проведення опитування (дослідження) осіб на поліграфі та дисциплінарної відповідальності за неналежне виконання ним своїх обовязків;
  4. визначення загального порядку проведення опитування (дослідження) осіб на поліграфі, а також вимог та умов, за яких така процедура дослідження не проводиться або є обмеженою;
  5. залучення перекладача до проведення опитування (дослідження) осіб на поліграфі та визначення його прав і обовязків;
  6. затвердження особливостей призначення та проведення повторного опитування (дослідження) осіб на поліграфі;
  7. встановлення правил та вимог до оформлення висновку поліграфологом;
  8. визначення меж використання результатів проведених опитувань (досліджень) осіб на поліграфі;
  9. збереження поліграфологом отриманих матеріалів проведених опитувань (досліджень) осіб на поліграфі та забезпечення ним гарантій конфіденційності й захисту їх персональних даних.
  1. Загальна характеристик і основні положення закону.

Проектом Закону України «Про захист прав осіб, які проходять опитування (дослідження) на поліграфі» пропонується захистити права осіб, які проходять тестування на поліграфі та врегулювати на законодавчому рівні відносини, що виникають у процесі проведення опитувань (досліджень) осіб на поліграфі.

4. Стан нормативно правової бази.

Правовою основою проведення опитувань (досліджень) осіб на поліграфі є Конституція України, Кримінальний процесуальний кодекс України, Цивільний процесуальний кодекс України, Кодекс України про адміністративні правопорушення, Господарський процесуальний кодекс України, а також Закони України: «Про судову експертизу», «Про захист персональних даних», «Про інформацію», «Про запобігання корупції», «Про державну таємницю», «Про оперативно-розшукову діяльність», «Про Національну поліцію», «Про Національне антикорупційне бюро України», «Про прокуратуру», «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»; «Про державну службу»; «Про розвідувальні органи України», «Про контррозвідувальну діяльність», «Про захист прав споживачів» та інші нормативно-правові акти України.

Відповідно до вимог чинного законодавства України проведення опитувань (досліджень) осіб з використанням поліграфа не потребує спеціальних дозволів, оскільки процедура для особи, яка проходить таке тестування є відкритою і гласною. Для технічної експлуатації поліграфа не вимагається обовязкового метрологічного, санітарно-епідемологічного чи будь-якого іншого контролю, адже він не виконує вимірювальних дій, а його метрологічні характеристики не підлягають нумеруванню з боку виробників поліграфа.

5. Фінансово-економічне обґрунтування.

Реалізація проекту Закону України «Про захист прав осіб, які проходять опитування (дослідження) на поліграфі» з урахуванням пропонованих законопроектом змін до нього додаткових видатків із державного бюджету не потребує.

6. Прогноз соціально-економічних та інших наслідків прийняття закону.

Прийняття проекту Закону України «Про захист прав осіб, які проходять опитування (дослідження) на поліграфі» дозволить забезпечити захист прав осіб, які проходять тестування на поліграфі, чітку систему та прозорість проведення опитувань (досліджень) осіб на поліграфі; сприятиме зниженню проявів корупції в Україні та вчиненню посадовими особами злочинів та правопорушень, виконанню завдань оперативно-розшукової діяльності, досудового та судового провадження, прийнятті рішень при відборі кандидатів для заміщення вакантних посад (кадрового «скринінгу»), проведенні спеціальних (внутрішніх) перевірок та службових розслідувань тощо.

Проект Закону відповідає принципам державної регуляторної політики та на експертному і законодавчому рівні сприятиме врегулюванню діяльності Міністерства юстиції України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Міністерства оборони України та Збройних сил України, Державної фіскальної служби України, органів прокуратури, суду тощо.

Народний депутат України А.А. Тетерук

(№ посв. 230)

Таким чином Ви завжди зможете слідкувати за оновленнями на сторінці Zakonoproekt.Org.UA на Youtube Представництво Zakonoproekt.org.ua на Twitter.com Представництво Zakonoproekt.org.ua на GOOGLE+ Представництво Zakonoproekt.org.ua на Youtube Представництво Zakonoproekt.org.ua на Linkedin.com

Zakonoproekt.org.ua - це незалежне видання, що фінансуються за рахунок реклами та кожного використання читачами рекламних банерів на цьому сайті.

© 2010 www.zakonoproekt.org.ua . Творимо закони разом! Аналіз законів та аналіз і розробляння законопроектів. Сайт - це останні новини щодо Верховної Ради України. Президента України,. Кабінет міністрів України та інші органи державної влади і органи місцевого самоврядування на тему: закони, законопроекти та інше законодавство, політика, економіка, фінанси, технології, право, культура, здоров’я.
Усі права на матеріали, що перебувають на сайті, захищенi відповідно до законодавства України. Передрук матеріалів сайту вітається , при наявності прямого гіперпосилання (hyperlink) без редиректа на http://www.zakonoproekt.org.ua .

Карта сайту | © 2010 - 2019 Zakonoproekt.Org.UA
RSS для Zakonoproekt.org.ua