Представництво Zakonoproekt.org.ua на Youtube Представництво Zakonoproekt.org.ua на Twitter.com Представництво Zakonoproekt.org.ua на Linkedin.com RSS для Zakonoproekt.org.ua Про RSS


ВР прийняла закон, що будівельники не будуть платити за будівлю, яка розвалиться з їхньої вини 

Сторінка англійською мовою Сторінка російською мовою Сторінка французькою мовою Сторінка німецькою мовою Сторінка  іспанською мовою Версія для друку
15.01.2011

13.01.2011 року Верховна Рада України ухвалила Закон «Про регулювання містобудівної діяльності» (щодо скорочення дозвільних процедур у будівництві), внесений до Верховної Ради України, як проект (реєстр. № 7418 від 02.12.2010 р.).

Закон було прийнято із суттєвими порушенням Конституції та законів України, що призвело до включення в його зміст норм, дія яких може спричинити негативні наслідки для громадян України, юридичних осіб, територіальних громад та держави в цілому. І тому, до цього закону необхідне застосування права вето, так як, виходячи з порушення Закону України «Про Регламент Верховної Ради України» під час його прийняття та наступних мотивувань, що зазначені у поправках, направлених до Комітету і неврахованих ним та у висновку Головного юридичного управління, які також не були враховані.

1. Законопроектом передбачається встановити правові та організаційні основи містобудівної діяльності. Разом з тим, прикінцевими положеннями законопроекту передбачається внести лише деякі зміни до чинного Закону України «Про основи містобудування», що значним чином не впливають на його предмет і коло відносин, що ним регулюються. Відтак, у разі набрання чинності поданим законопроектом у правовій системі діятимуть два однопредметні нормативно-правові акти однакової сили, що, як вбачається, може призвести до конкуренції норм та їх неоднозначного застосування на практиці.

2. Поданим законопроектом, порівняно з чинним Законом України «Про планування і забудову територій», звужується предмет громадського обговорення. Так, розділом IV-1 «Порядок врахування громадських і приватних інтересів при плануванні і забудові територій» чинного Закону громадському обговоренню підлягають погоджені в установленому законодавством порядку проекти схем планування територій адміністративно-територіальних одиниць, їх окремих частин, генеральних планів населених пунктів, детальних планів територій, проектів забудови територій, містобудівного обґрунтування розміщення об'єктів містобудування, тоді як відповідно до статті 21 поданого законопроекту громадському обговоренню підлягають розроблені та погоджені проекти генеральних планів населених пунктів. Зважаючи на існуючі засади забезпечення чинним Законом у ході громадських слухань окремих прав фізичних осіб, які проживають на території, щодо якої розробляється документація, або на суміжній з нею, а також власників і користувачів земельних ділянок, розташованих на території, щодо якої розробляється документація, вважаємо, що поданим законопроектом можуть бути звужені зміст та обсяг існуючих прав фізичних осіб, у тому числі передбачені статтею 50 Конституції України, що не допускається частиною третьою статті 22 Конституції України.

3. Незважаючи на те, що відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, визначення обсягу прав громадян під час громадських слухань Кабінетом Міністрів України не враховує вимог пункту 1 частини першої статті 92 Конституції України щодо визначення гарантій прав громадян виключно законами України, а також правової позиції Конституційного Суду України, викладеної в рішеннях від 24 березня 2005 року № 2-рп/2005, від 9 жовтня 2008 року № 22-рп/2008 та від 23 червня 2009 року № 15-рп/2009 щодо відсутності в Конституції України права делегування законодавчої функції парламентом іншому органу влади (зокрема Кабінету Міністрів України).

4. Законопроект потребує техніко-юридичного та редакційного доопрацювання. Необхідно пронумерувати всі окремі частини тексту, а також зменшити кількість частин і пунктів у деяких статтях.

5. Перенести до статті 1 «Визначення термінів» визначення всіх термінів, які розміщуються в інших статтях проекту.

6. У законі введені нові терміни, що ніколи раніше не використовувалися в законотворчій практиці, а тому потрібно надати їхні визначення, як, наприклад, щодо терміну: «містобудівні потреби», щодо якого також необхідно додатково навести вичерпний перелік потреб, які будуть віднесені до містобудівних.

7. Текст закону перевантажений зайвими визначеннями, наприклад, у пункті 5 частини 1 статті 2: «5) визначення і раціональне взаємне розташування зон житлової та громадської забудови, виробничих, рекреаційних, природоохоронних, оздоровчих, історико-культурних та інших зон і об’єктів», оскільки вказаний перелік далеко не вичерпний, то перелічувати декілька зон і додавати слова «та інших» недоцільно, а краще вказати: «6) визначення і раціональне взаємне розташування функціональних зон і об’єктів».

8. У законі, наприклад, відсутні визначення термінів, які використані вперше, наприклад: «найважливіших науково-дослідних робіт», фінансування яких повинно здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, що вплине на видаткову частину Державного бюджету України.

9. Має місто і дублювання визначень. Так, наприклад, частина 3 статті 2 «3. Містобудівна документація розробляється на паперових і електронних носіях на оновленій картографічній основі в цифровій формі як набори профільних геопросторових даних у державній геодезичній системі координат УСК-2000 і єдиній системі класифікації та кодування об’єктів будівництва для формування баз даних містобудівного кадастру» практично дублює абзац 2 частини 1 статті 16: «Містобудівна документація на місцевому рівні розробляється з урахуванням даних державного земельного кадастру на актуалізованій картографічній основі в цифровій формі як просторово-орієнтована інформація в державній системі координат на паперових і електронних носіях».

10. У частині 2 статті 3 краще вказати, не: «2. Якщо міжнародним договором України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Законом, застосовуються правила міжнародного договору України», а «2. Якщо міжнародним договором, згоду, на обов’язковість якого надає Верховна Рада України, встановлено інші правила, ніж ті, що містяться в законах України, то Верховна Рада України робить застереження про це при дачі згоди на обов’язковість такого міжнародного договору. У випадку необхідності прийняття нової норми саме в редакції міжнародного договору, остання приймається лише після внесення зміни до чинного нормативно-правового акту України.», що пов’язано з необхідністю уникнення колізій у чинному законодавстві і захисті інтересів України.

11. Доцільно не розміщувати по тексту всього закону норми щодо повноважень Кабінету Міністрів України, а ввести окрему статтю «Стаття 7. Повноваження Кабінету Міністрів України у сфері містобудівної діяльності» і перенести туди всі повноваження КМУ та перелік всіх документів, що ним затверджується, і вже потім у текстах застосувати посилання на це.

12. Так само перенести всі повноваження центрального органу виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури у сфері містобудівної діяльності в одну статтю і викласти її в такій редакції: «Стаття 8. Повноваження центрального органу виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури у сфері містобудівної діяльності».

13. Частину 4 статті 14 «4. Схеми планування території Автономної Республіки Крим, областей та районів затверджуються рішенням відповідних рад та підлягають експертизі» викласти в такій редакції: «4. Схеми планування території Автономної Республіки Крим, областей та районів затверджуються рішенням відповідних рад за умови отримання позитивного висновку державної експертизи.», В іншому випадку рішення експертизи можна буде ігнорувати.

14. В абзаці другому частини першої статті 16 та абзаці другому частини першої статті 22 проекту є посилання на дані державного земельного кадастру, хоча до цього часу закон України про державний земельний кадастр відсутній.

15. Частинами дев’ятою та десятою статті 17 законопроекту передбачається встановити, що необхідність дострокового внесення змін до генерального плану населеного пункту, крім обласних (республіканського) центрів, міст Києва та Севастополя, вирішується обласною радою, а також що у разі незатвердження генерального плану населеного пункту відповідною радою протягом 3 місяців після їхньго подання, таке рішення приймає обласна рада, а для обласних (республіканського) центрів, міст Києва і Севастополя – Кабінет Міністрів України, що, на нашу думку, не враховує вимог статті 140 Конституції України та статті 4 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” щодо правової та організаційної самостійності місцевого самоврядування у вирішенні питань місцевого значення. Ті самі вимоги Конституції України не враховуються при накладенні на спеціально уповноважені органи містобудування та архітектури обов’язку зі створення служби містобудівного кадастру (частина друга статті 22 законопроекту).

16. Частиною одинадцятою статті 17 законопроекту передбачено, що «загальна доступність матеріалів генерального плану населеного пункту забезпечується шляхом розміщення на веб-сайті органу місцевого самоврядування», проте законопроект не містить визначення механізму перерахування субвенцій з Державного бюджету України місцевим бюджетам для надання їм відповідних фінансових ресурсів, що не враховує вимог частини третьої статті 142 Конституції України та частини другої статті 67 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

17. Частиною сьомою статті 22 законопроекту передбачається, що порядок надання інформації з містобудівного кадастру визначається Кабінетом Міністрів України. Оскільки за законопроектом містобудівний кадастр створюється з використанням баз даних фізичних осіб, його певні відомості можуть свідчити про майновий стан фізичних осіб, а відтак – за своїм правовим режимом належать до конфіденційної інформації про особу (пункт 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 жовтня 1997 року №5-зп у справі Устименка К.Г.), порядок якої повинен встановлюватися цим законом, що відповідало б вимогам частини другої статті 32 Конституції України.

18. Частиною третьою статті 24 проекту передбачається, що в разі відсутності плану зонування або детального плану території, надання земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність або користування фізичних та юридичних осіб для містобудівних потреб забороняється, що призведе до порушення гарантованих Конституцією України прав громадян на землю (статті 13 і 14) та прав на безоплатну передачу їм земельних ділянок, зокрема, тих, які перебувають у їхньому користуванні відповідно до статей 118 і 121 Земельного кодексу України.

19. Абзац перший частини першої статті 27 проекту потребує термінологічного узгодження з положеннями статей 35, 40, 41 та 121 Земельного кодексу України щодо «присадибних, дачних і садових земельних ділянок».

20. Частиною третьою статті 31 законопроекту передбачається, що експертиза проектів будівництва проводиться в установленому Кабінетом Міністрів України порядку експертними організаціями незалежно від форми власності, які відповідають критеріям, визначеним центральним органом виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури, чим не враховуються вимоги пункту 8 частини першої статті 92 Конституції України, за яким правила конкуренції визначаються виключно законами України.

21. Частиною п’ятою статті 31 законопроекту передбачається, що встановлення випадків та порядку проведення експертизи проектів будівництва іншими законами не допускається чим, як вбачається, певним чином обмежуються повноваження Верховної Ради України, передбачені пунктом 3 частини першої статті 85 Конституції України, та право законодавчої ініціативи суб’єктів відповідного права, визначені частиною першою статті 93 Конституції України.

22. Законопроектом (частина третя статті 33) передбачається можливість делегування місцевою радою функції замовника на будівництво її виконавчому органу. Однак згідно з підпунктом 2 пункту «а» частини першої статті 31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» — це є власним повноваженням виконавчого органу сільської, селищної, міської ради.

23. Частиною п’ятою статті 36 та частиною п’ятою статті 37 законопроекту передбачаються підстави набуття права замовників на виконання будівельних робіт у разі невидачі відповідних дозволів відповідною інспекцією державною архітектурно-будівельного контролю, зокрема, за принципом замовчування, хоча визначення правових засад реалізації такого принципу потребує внесення змін до статті 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення, особливо зважаючи на те, що підпунктом «б» пункту 3 частини четвертої статті 41 законопроекту передбачається право посадових осіб інспекцій державного архітектурно-будівельного контролю зупиняти підготовчі та будівельні роботи, які виконуються без реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт. Крім того, законом не встановлюється спосіб реалізації такого повноваження, чим, як вбачається, не враховуються вимоги статті 239 Господарського кодексу України, за якою порядок застосування до суб'єктів господарювання адміністративно-господарських санкцій, зокрема, обмеження або зупинення діяльності суб'єкта господарювання, встановлюється законом.

24. Відсутня стаття про обов’язковість страхування цивільно-правової відповідальності перед третіми особами, спрямована на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної майну та життю і здоров’ю людей при спорудженні об’єктів містобудування. Комітет відмовився включити до повноважень Кабінету Мінстрів України обов’язок затверджувати порядок обов‘язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, яку може бути заподіяно майну або життю й здоров’ю третіх осіб під час будівництва та експлуатації об’єкту будівництва та порядок обов‘язкового архітекторами, проектувальниками та будівельниками, діяльність яких може заподіяти шкоду третім особам у період реалізації проекту будівництва, страхування професійної відповідальності.

25. Відхилена і пропозиція доповнити статтю 37 «Право на виконання будівельних робіт» нормою про те, що: «1. Замовник має право виконувати будівельні роботи після:

4) укладання замовником договору обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, яку може бути заподіяно майну або життю й здоров’ю третіх осіб під час будівництва та експлуатації об’єкту будівництва.

5) укладання архітекторами, проектувальниками та будівельниками, діяльність яких може заподіяти шкоду третім особам у період реалізації проекту будівництва, договорів обов’язкового страхування професійної відповідальності;

6) укладання замовником договору страхування будівельно-монтажних робіт на весь час спорудження об‘єкту будівництва та післяпускових гарантійних зобов’язань на весь час гарантійного періоду

2. Договори страхування, що передбачені підпунктами 4 – 6 частини першої цієї статті, укладаються зі страховою компанією, яка має відповідні ліцензії та є членом об‘єднання страховиків у будівельний страховий пул».

26. Мало того, за наполяганням народного депутата України Сербіна Ю.С. виключено абзац 4 частини 2 статті 39: «У разі наявності договорів страхування будівельно-монтажних робіт, відповідальності перед третіми особами за завдання шкоди майну або життю і здоров’ю людей, післяпускових гарантійних зобов’язань, укладених до початку будівельних робіт, прийняття об’єкта в експлуатацію може бути здійснено без подання акту готовності об’єкта до експлуатації за умови гарантування страховою компанією відповідності об’єкта проектній документації на будівництво, державним будівельним нормам, стандартам і правилам», оскільки це потягнуло б за собою можливість введення дуже жорсткого контролю за якістю будівництва, що вже не вимагатиме витрат зі сторони держави, але чого бояться будівельники, оскільки зі страховою компанією набагато важче домовитися, ніж з державними чиновниками.

27. Частиною сьомою статті 41 законопроекту встановлюється обов’язковість державного страхування посадових осіб інспекцій державного архітектурно-будівельного контролю, що потребує внесення відповідних змін до частини першої статті 7 Закону України «Про страхування», яке не було здійснено в прикінцевих положеннях.

28. Порядок реєстрації прийнятих в експлуатацію об’єктів, передбачений статтею 42 законопроекту, не узгоджено з вимогами Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» та інших законодавчих актів України» від 11 лютого 2010 року в частині визначення органу, уповноваженого здійснювати таку реєстрацію.

29. Змінами, що передбачається внести до статті 17 Закону України «Про архітектурну діяльність», планується надати право центральному органу виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури делегувати повноваження з професійної атестації виконавців робіт (послуг), пов’язаних зі створенням об’єктів архітектури, саморегулівним організаціям у сфері архітектурної діяльності, що не враховує вимог конституційної моделі організації влади, передбаченої, зокрема, статтями 5 і 6, 19, 120 Конституції України і створює штучні умови задля залучення недержавних організацій для наглядової (контролюючої) діяльності та дублює дозвільні функції державних установ.

30. Законом вносяться зміни до частини п`ятої статті 81 Цивільного процесуального кодексу України з метою звільнення Державної архітектурно-будівельної інспекції та її територіальних органів при зверненні до суду від сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення в справах, в яких вони представляють інтереси держави. Але правильним було б рішення про звільнення всіх суб’єктів при зверненні до суду від сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення в справах, і про що я і народний депутат України О.М.Бандурка вносив відповідний законопроект у Верховній Раді України 4 скликання, оскільки новий закон чітко не визначає випадки, коли зазначені органи державної влади здійснюють представництво інтересів держави в суді, по-друге, зазначене не враховує вимог статті 31 ЦПК України щодо рівності процесуальних прав і обов`язків сторін у цивільному процесі.

31. Передбачена Законом (частина третя статті 33, підпункт 4 пункту 6 розділу V «Прикінцеві положення» щодо нової редакції статті 12 Закону України “Про основи містобудування» можливість делегування місцевими радами питань, що належать до їхніх повноважень (у тому числі, і визначених Конституцією України), своїм виконавчим органам або місцевим державним адміністраціям не відповідає Конституції України в частині гарантування в Україні місцевого самоврядування, а по-друге, не враховує організаційної системи виконавчих органів місцевого самоврядування, визначеної Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні». Відповідно до статті 7 Конституції України в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування. А відповідно до статті 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності. Такими утвореними територіальною громадою органами є виключно місцеві ради (стаття 141 Конституції України). Згідно ж зі статтями 181, 190 Цивільного кодексу України земельні ділянки є майном. Відтак, місцеві ради не вправі делегувати свої конституційні повноваження своїм виконавчим органам, оскільки місцеві ради утворюються територіальною громадою, у тому числі для управління майном.

І тому з метою недопущення грубого порушення Конституції України та мнастання негативних наслідків для суспільства та держави в цілому Відповідно до пункту 30 частини 1 статті 106 Конституції України Президенту України було б доцільно застосувати право вето до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», прийнятого Верховною Радою України 13.01.2011, із наступним поверненням його на повторний розгляд до Верховної Ради України.

Для даного повідомлення коментарі заборонені.
Передрук матеріалів сайту вітається , при наявності прямого гіперпосилання (hyperlink) без редіректа на http://www.zakonoproekt.org.ua .
Система Orphus Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Теми

Таким чином Ви завжди зможете слідкувати за оновленнями на сторінці Zakonoproekt.Org.UA на Youtube Представництво Zakonoproekt.org.ua на Twitter.com Представництво Zakonoproekt.org.ua на GOOGLE+ Представництво Zakonoproekt.org.ua на Youtube Представництво Zakonoproekt.org.ua на Linkedin.com

Zakonoproekt.org.ua - це незалежне видання, що фінансуються за рахунок реклами та кожного використання читачами рекламних банерів на цьому сайті.

Заходьте до нас на Facebook


Про фінансування сайту

© 2010 www.zakonoproekt.org.ua . Творимо закони разом! Аналіз законів та аналіз і розробляння законопроектів. Сайт - це останні новини щодо Верховної Ради України. Президента України,. Кабінет міністрів України та інші органи державної влади і органи місцевого самоврядування на тему: закони, законопроекти та інше законодавство, політика, економіка, фінанси, технології, право, культура, здоров’я.
Усі права на матеріали, що перебувають на сайті, захищенi відповідно до законодавства України. Передрук матеріалів сайту вітається , при наявності прямого гіперпосилання (hyperlink) без редиректа на http://www.zakonoproekt.org.ua .

Карта сайту | © 2010 - 2020 Zakonoproekt.Org.UA
RSS для Zakonoproekt.org.ua