Представництво Zakonoproekt.org.ua на Youtube Представництво Zakonoproekt.org.ua на Twitter.com Представництво Zakonoproekt.org.ua на Linkedin.com RSS для Zakonoproekt.org.ua Про RSS
  • RSS
  • Add To My MSN
  • Add To Windows Live
  • Add To My Yahoo
  • Add To Google

Хавронюк Микола Іванович, доктор юридичних наук (2008), професор (2011), заслужений юрист України (2007)Хавронюк Микола Іванович, доктор юридичних наук (2008), професор (2011), заслужений юрист України (2007).



Член правління Українського юридичного товариства (з 2000), головний редактор наукового журналу “Підприємництво, господарство і право” (з 1998), член Робочої групи з питань судової реформи при Президенті України (з 2010), член Комісії зі зміцнення демократії та утвердження верховенства права (з 2011).

Народився 24.05.1961 (с. Гостра Могила, Ставищенський район, Київської області).

Освіта: Військовий інститут Міністерства оборони СРСР, юридичний факультет (1983).

Докторська дисертація: "Кримінальне законодавство України та інших держав континентальної Європи: порівняльний аналіз, проблеми гармонізації" (Київський національний університет внутрішніх справ, 2007).

1983–1993 – слідчий, старший слідчий, помічник, заступник військового прокурора, військовий прокурор слідчого відділу; Прикарпатський, Забайкальський, Київський військові округи.

1993–1999 – викладач, старший викладач, заступник начальника спецкафедри; Національна академія СБУ. Полковник запасу СБУ.

1999–2006 – завідуючий відділом з питань національної безпеки, оборони, правоохоронної діяльності та боротьби із злочинністю Головного науково-експертного управління Апарату Верховної Ради України. Державний службовець ІІІ рангу (з 1999).

2006–2012 – начальник управління законодавчого забезпечення, заступник керівника апарату – начальник правового управління , заступник керівника апарату; Верховний Суд України. Вчений секретар (2007–2011) і Голова (2011–2012) Науково-консультативної ради при Верховному Суді України.

Співавтор понад 20 проектів законів України з питань кримінального, кримінально-процесуального, адміністративного і конституційного права.

Автор (співавтор) понад 25 монографій, підручників, навчальних посібників і коментарів до законів, 200 наукових статей. Автор (співавтор) понад 50 публіцистичних статей в газетах "Дзеркало тижня", "Бізнес", "Юридическая практика", "Юридичний вісник України" та ін.

Найбільш значущими працями є:

монографії: «Уголовная ответственность за должностные преступления» (1996, співавт.); «Сучасне загальноєвропейське кримінальне законодавство: проблеми гармонізації» (2005); «Історія кримінального права європейських країн» (2006); «Кримінальне законодавство України та інших держав континентальної Європи: порівняльний аналіз, проблеми гармонізації» (2006); «Право споживачів на безпечність продукції: кримінально-правове забезпечення» (2011);

коментарі та посібники: «Правоохоронні органи та правоохоронна діяльність» (2002, співавт.); «Коментар законодавства України про права та свободи людини і громадянина» (2003); «Дисциплінарні правопорушення і дисциплінарна відповідальність» (2003); «Довідник з Особливої частини Кримінального кодексу України» (2004); «Права людини і громадянина» (2004, співавт.); «Коментар основних положень Конституції України щодо захисту прав та свобод людини і громадянина» (2008); «Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України» (десять видань у 2001–2012, співавт.); «Науково-практичний коментар Закону України «Про боротьбу з корупцією» (чотири видання у 1996–2008, співавт.); «Науково-практичний коментар до Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» (два видання у 2011–2012);

підручники: «Основи правознавства» (2004 і 2009, співавт.) і «Правознавство» (2010, співавт.); «Кримінальне право. Загальна частина» і «Кримінальне право. Особлива частина» (дев’ять видань у 1998–2011, співавт.); «Кримінальне право. Загальна частина» (2011, співавт.);

науково-популярний збірник «Самые удивительные законы разных стран» (три видання у 2007–2010).

За сумісництвом: професор Національної академії внутрішніх справ (2002–2004), професор Львівського державного університету внутрішніх справ (з 2006); старший науковий співробітник Наукової лабораторії дослідження злочинності проти прав і свобод людини і громадянина (м. Київ) Інституту вивчення проблем злочинності Національної академії правових наук України (з 2009).

Якість кримінального законодавства: як її досягати 

Сторінка англійською мовою Сторінка російською мовою Сторінка французькою мовою Сторінка німецькою мовою Сторінка  іспанською мовою Версія для друку
5 квітня 2009 р. 19:06:00

 Хавронюк Микола Іванович: 5 квітня 2009 року, крім 8-річчя з дня прийняття Кримінального кодексу (КК) України 2001 року, можна було святкувати й своєрідний ювілей: за весь час дії Кодексу – станом на 5 квітня 2009 року – прийнято рівно 50 законів про внесення змін до нього. Згідно з цими змінами: із нього виключено 3 статті; його доповнено 24 новими статтями; 30 статей прийнято у новій редакції; до більш як 125 статей внесено зміни.1. 5 квітня 2009 року, крім 8-річчя з дня прийняття Кримінального кодексу (КК) України 2001 року, можна було святкувати й своєрідний ювілей: за весь час дії Кодексу – станом на 5 квітня 2009 року – прийнято рівно 50 законів про внесення змін до нього. Згідно з цими змінами: із нього виключено 3 статті; його доповнено 24 новими статтями; 30 статей прийнято у новій редакції; до більш як 125 статей внесено зміни,зазначається у статті, що оприлюднена на сайті www.Zakonoproekt.Org.UA .

Таким чином, можна вважати, що КК України за сім з половиною років своєї дії оновився приблизно на третину. Але стверджувати, що його зміст покращився, не можна хоча б тому, що оновлення положень КК України не мало системного, науково обґрунтованого характеру.

2. Реальний вплив на зміну якості кримінального законодавства мають суб’єкти законодавчої ініціативи, серед них більший – народні депутати України, які особисто голосують за законопроекти, а найбільший – народні депутати України, які входять до профільного комітету – Комітету Верховної Ради України Комітет з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності, а також окремі депутатські фракції (чи коаліція), від позиції яких в основному і залежить доля того чи іншого законопроекту.

Серед аргументів на користь прийняття чи відхилення того чи іншого законопроекту наразі превалює не його практична актуальність чи наукова обґрунтованість, не дані узагальненої судової практики чи судової статистики, а політична доцільність.

Саме цим можна пояснити те, що із усіх прийнятих законів, якими вносились зміни до КК України:

а) лише один ґрунтувався на розробленій (у загальних рисах) концепції гуманізації кримінального законодавства і був продуктом діяльності спеціального створеної при Міністерстві юстиції України робочої групи;

б) чимала кількість стосувалась внесення змін до статей, до яких кількома роками (див. статті 127, 157, 164, 165, 228, 289, 298, 361, 384, 385) чи навіть місяцями (див. статті 158, 218, 240, 286, 306, 310) раніше вже вносились зміни, інколи й двічі (див. статті 176, 177, 229) або ж внесення змін до нових статей (див. статті 194-1, 203-1, 232-1);

в) значна кількість стосувалась внесення змін, які важко назвати концептуальними, просто суттєвими чи такими, які мали б бути розробленими в єдиному законопроекті щодо удосконалення кримінальної відповідальності та покарання за окремі види злочинів. Так, законами № 3075-ІІІ від 7 березня 2002 року, № 485-IV від 6 лютого 2003 року, № 2984-IV від 18 жовтня 2005 року дещо змінені санкції статей 259 і 296, 306, 240, Законом № 2276-IV від 21 грудня 2004 року стаття 153 доповнена словом "або", а Законом № 2308-IV від 11 січня 2005 року у статті 240 слова "крім загальнопоширених" замінено словами "загальнодержавного значення". Є й інші подібні приклади;

г) значна кількість була пов’язана з подіями у політичному житті країни і приймалась, як правило, терміново. Такими були закони № 744-IV від 15 травня 2003 р., № 3169-IV від 1 грудня 2005 р., № 3504-IV від 23 лютого 2006 р., № 698-V від 22 лютого 2007 р., № 270-VI від 15 квітня 2008 р., що стосувались статей 157–159-1 КК України, які передбачають відповідальність за злочини проти виборчих прав громадян.

8 квітня 2008 р. уперше зроблено спробу підвести під подальше реформування кримінального законодавства певну загальнодержавну концепцію. Йдеться про затвердження Указом Президента України № 311/2008 Концепції реформування кримінальної юстиції України. Нею, між іншим, передбачено:

- поділ кримінально караних діянь на злочини і кримінальні проступки;

- трансформацію частини злочинів й адміністративних правопорушень у кримінальні проступки і прийняття Кодексу про кримінальні проступки;

- запровадження кримінальної відповідальності юридичних осіб.

За минулий рік законопроект, в якому реалізовані ці положення Концепції, хоча й розроблено, на розгляд до парламенту не передано.

3. У Конституції України винятково до компетенції Верховної Ради України віднесено прийняття законів і визначення засад внутрішньої політики (пункти 3 і 5 частини першої статті 85), а також встановлено, що діяння, які є злочинами, та відповідальність за них визначаються виключно законами України (пункт 22 частини першої статті 92). Тому саме єдиний орган законодавчої влади в Україні має визначати концептуальні засади подальшого здійснення кримінально-правової реформи.

4. Відповідно до статті 12 Закону «Про комітети Верховної Ради України» законопроектна функція комітетів полягає у: 1) розробці законопроектів; 2) підготовці висновків і пропозицій, узагальненні зауважень і пропозицій, що надійшли до законопроектів; 3) доопрацюванні законопроектів за наслідками їх розгляду у першому і наступних читаннях; 4) внесенні пропозицій щодо планування законопроектної роботи тощо.

Згідно з Додатком до Постанови Верховної Ради України від 4 грудня 2007 року № 4-VІ "Про перелік, кількісний склад і предмети відання комітетів Верховної Ради України шостого скликання" питання кримінального законодавства віднесено до відання Комітету Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності.

З метою забезпечення якості кримінального законодавства у цьому Комітеті створено спеціальний підкомітет.

6. Статтею 15 Закону «Про комітети Верховної Ради України» передбачено, що Комітет при здійсненні законопроектної функції має право, зокрема:

- розробляти з власної ініціативи проекти законів з питань, що віднесені до предметів відання, та визначати завдання щодо їх розробки;

- опубліковувати за своїм рішенням у засобах масової інформації розроблені проекти законів;

- створювати робочі групи для підготовки проектів та включати до них співробітників науково-дослідних інститутів і навчальних закладів, інших фахівців за їх згодою;

- залучати до роботи в робочих групах фахівців на контрактній основі з оплатою, а також посадових та службових осіб державних органів й органів місцевого самоврядування за згодою керівників відповідних органів;

- звертатися до державних органів, наукових установ і організацій, об'єднань громадян тощо з проханням висловити пропозиції щодо проектів законів;

- ініціювати укладання договорів з науковими установами, навчальними закладами та спеціалістами на науково-інформаційний пошук, розробку, доопрацювання та експертизу проектів законів.

Стаття 16 цього ж Закону визначає обов'язки комітетів при здійсненні законопроектної функції, серед яких: здійснювати аналіз практики застосування законів, віднесених до предмета відання комітету, готувати пропозиції щодо їх систематизації, кодифікації; вивчати громадську думку, розглядати звернення і пропозиції, що свідчать про потребу в прийнятті нових законів або у внесенні змін до чинних тощо.

Напевно, більш широких повноважень (і, відповідно, можливостей) для розробки і супроводження законопроектів, у т.ч. з питань кримінального законодавства, не має жоден інший державний орган.

7. Виходячи із усього вищезазначеного слід дійти висновку, що чинне законодавство цілком дозволяє забезпечувати належну якість кримінального законодавства. Заважають цьому лише перманентна політична криза і горезвісний людський фактор.

Хавронюк Микола Іванович, доктор юридичних наук, доцент, заступник керівника апарату – начальник правового управління Верховного Суду України

Рубрика: Теоретичні основи забезпечення якості кримінального законодавства

Передрук матеріалів сайту вітається , при наявності прямого гіперпосилання (hyperlink) без редіректа на http://www.zakonoproekt.org.ua .
Система Orphus Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
© 2010 www.zakonoproekt.org.ua . Творимо закони разом! Аналіз законів та аналіз і розробляння законопроектів. Сайт - це останні новини щодо Верховної Ради України. Президента України,. Кабінет міністрів України та інші органи державної влади і органи місцевого самоврядування на тему: закони, законопроекти та інше законодавство, політика, економіка, фінанси, технології, право, культура, здоров’я.
Усі права на матеріали, що перебувають на сайті, захищенi відповідно до законодавства України. Передрук матеріалів сайту вітається , при наявності прямого гіперпосилання (hyperlink) без редиректа на http://www.zakonoproekt.org.ua .

Карта сайту | © 2010 - 2019 Zakonoproekt.Org.UA
RSS для Zakonoproekt.org.ua