Представництво Zakonoproekt.org.ua на Youtube Представництво Zakonoproekt.org.ua на Twitter.com Представництво Zakonoproekt.org.ua на Linkedin.com RSS для Zakonoproekt.org.ua Про RSS
  • RSS
  • Add To My MSN
  • Add To Windows Live
  • Add To My Yahoo
  • Add To Google

Хавронюк Микола Іванович, доктор юридичних наук (2008), професор (2011), заслужений юрист України (2007)Хавронюк Микола Іванович, доктор юридичних наук (2008), професор (2011), заслужений юрист України (2007).



Член правління Українського юридичного товариства (з 2000), головний редактор наукового журналу “Підприємництво, господарство і право” (з 1998), член Робочої групи з питань судової реформи при Президенті України (з 2010), член Комісії зі зміцнення демократії та утвердження верховенства права (з 2011).

Народився 24.05.1961 (с. Гостра Могила, Ставищенський район, Київської області).

Освіта: Військовий інститут Міністерства оборони СРСР, юридичний факультет (1983).

Докторська дисертація: "Кримінальне законодавство України та інших держав континентальної Європи: порівняльний аналіз, проблеми гармонізації" (Київський національний університет внутрішніх справ, 2007).

1983–1993 – слідчий, старший слідчий, помічник, заступник військового прокурора, військовий прокурор слідчого відділу; Прикарпатський, Забайкальський, Київський військові округи.

1993–1999 – викладач, старший викладач, заступник начальника спецкафедри; Національна академія СБУ. Полковник запасу СБУ.

1999–2006 – завідуючий відділом з питань національної безпеки, оборони, правоохоронної діяльності та боротьби із злочинністю Головного науково-експертного управління Апарату Верховної Ради України. Державний службовець ІІІ рангу (з 1999).

2006–2012 – начальник управління законодавчого забезпечення, заступник керівника апарату – начальник правового управління , заступник керівника апарату; Верховний Суд України. Вчений секретар (2007–2011) і Голова (2011–2012) Науково-консультативної ради при Верховному Суді України.

Співавтор понад 20 проектів законів України з питань кримінального, кримінально-процесуального, адміністративного і конституційного права.

Автор (співавтор) понад 25 монографій, підручників, навчальних посібників і коментарів до законів, 200 наукових статей. Автор (співавтор) понад 50 публіцистичних статей в газетах "Дзеркало тижня", "Бізнес", "Юридическая практика", "Юридичний вісник України" та ін.

Найбільш значущими працями є:

монографії: «Уголовная ответственность за должностные преступления» (1996, співавт.); «Сучасне загальноєвропейське кримінальне законодавство: проблеми гармонізації» (2005); «Історія кримінального права європейських країн» (2006); «Кримінальне законодавство України та інших держав континентальної Європи: порівняльний аналіз, проблеми гармонізації» (2006); «Право споживачів на безпечність продукції: кримінально-правове забезпечення» (2011);

коментарі та посібники: «Правоохоронні органи та правоохоронна діяльність» (2002, співавт.); «Коментар законодавства України про права та свободи людини і громадянина» (2003); «Дисциплінарні правопорушення і дисциплінарна відповідальність» (2003); «Довідник з Особливої частини Кримінального кодексу України» (2004); «Права людини і громадянина» (2004, співавт.); «Коментар основних положень Конституції України щодо захисту прав та свобод людини і громадянина» (2008); «Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України» (десять видань у 2001–2012, співавт.); «Науково-практичний коментар Закону України «Про боротьбу з корупцією» (чотири видання у 1996–2008, співавт.); «Науково-практичний коментар до Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» (два видання у 2011–2012);

підручники: «Основи правознавства» (2004 і 2009, співавт.) і «Правознавство» (2010, співавт.); «Кримінальне право. Загальна частина» і «Кримінальне право. Особлива частина» (дев’ять видань у 1998–2011, співавт.); «Кримінальне право. Загальна частина» (2011, співавт.);

науково-популярний збірник «Самые удивительные законы разных стран» (три видання у 2007–2010).

За сумісництвом: професор Національної академії внутрішніх справ (2002–2004), професор Львівського державного університету внутрішніх справ (з 2006); старший науковий співробітник Наукової лабораторії дослідження злочинності проти прав і свобод людини і громадянина (м. Київ) Інституту вивчення проблем злочинності Національної академії правових наук України (з 2009).

З чого складається держава? 

Сторінка англійською мовою Сторінка російською мовою Сторінка французькою мовою Сторінка німецькою мовою Сторінка  іспанською мовою Версія для друку
7 липня 2012 р. 15:03:00

Точніше, з кого? З людей. Вона складається з людей, які їй (чи в ній) служать. Під час загальнодержавних і місцевих виборів, в результаті всіляких конкурсів, відборів або в інший спосіб фактично укладається договір між громадянами, які претендують на зайняття відповідних посад, та більшою частиною населення країни – виборцями про служіння перших в інтересах усіх її жителів, у т.ч. тієї їх частини, яка не є виборцями (йдеться про дітей, недієздатних тощо). Не було б цих людей – чиновників, від держави залишилися б лише будівлі, меблі, канцелярське приладдя і персональні автомобілі.  Хто ж ці люди, які служать державі? Скільки їх є в Україні? Скільки їх було раніше, за часів Української РСР? Скільки їх є в інших державах? Скільки їх має бути, щоб держава функціонувала найефективніше? На ці та деякі інші питання спробуємо відповісти у цьому дослідженні, оприлюдненому в блозі на сайті http://www.Zakonoproekt.Org.UA.Точніше, з кого? З людей. Вона складається з людей, які їй (чи в ній) служать. Під час загальнодержавних і місцевих виборів, в результаті всіляких конкурсів, відборів або в інший спосіб фактично укладається договір між громадянами, які претендують на зайняття відповідних посад, та більшою частиною населення країни – виборцями про служіння перших в інтересах усіх її жителів, у т.ч. тієї їх частини, яка не є виборцями (йдеться про дітей, недієздатних тощо). Не було б цих людей – чиновників, від держави залишилися б лише будівлі, меблі, канцелярське приладдя і персональні автомобілі.

Хто ж ці люди, які служать державі? Скільки їх є в Україні? Скільки їх було раніше, за часів Української РСР? Скільки їх є в інших державах? Скільки їх має бути, щоб держава функціонувала найефективніше? На ці та деякі інші питання спробуємо відповісти у цьому дослідженні, оприлюдненому в блозі на сайті http://www.Zakonoproekt.Org.UA.

Відповідно до Закону «Про державну службу» 2011 р. (невдовзі набуде чинності) державний службовець – це громадянин України, який займає посаду державної служби в державному органі, органі влади АРК або їх апараті, одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює повноваження, безпосередньо пов'язані з виконанням функцій держави щодо: підготовки пропозицій стосовно формування державної політики у відповідній сфері; розроблення, експертизи та/або редагування проектів нормативно-правових актів; надання адміністративних послуг; здійснення державного нагляду (контролю); управління державним майном, державними корпоративними правами; управління персоналом тощо.

За нашими підрахунками, зробленими на основі даних, що містяться у відповідних актах законодавства, а за їх відсутності – у штатних розписах різних органів, опублікованих на їхніх веб-сайтах, або експертних оцінок, на сьогодні працює осіб, уповноважених на виконання функцій держави, в: органах системи законодавчої влади – 3991; адміністрації Президента України, її інституціях – 1670, обласних і районних державних адміністраціях – 72520; Кабінеті Міністрів, міністерствах та інших центральних органах виконавчої влади – 293873; військових формуваннях та правоохоронних органах – 701695; прокуратурі – 14900; органах судової влади – 36653, у т.ч. 7872 суддів; органах державної влади зі спеціальним статусом (Нацбанк, ЦВК тощо) – 15493; інших органах державної влади – 17882. Разом – це 1 млн. 158 тис. 677 осіб. Див. Таблицю 1.

Крім власне державних службовців, існує така категорія персоналу, як «працівники державних органів, органів влади АРК та їх апарату, які виконують функції з обслуговування». Це так званий технічний персонал (водії, прибиральники, офіціанти, двірники тощо). Загалом у всіх органах державної влади цей персонал становить, за нашими оцінками, 10% від кількості державних службовців, тобто ще не менше ніж 110 тис. осіб. Про кількість одних лише водіїв можна отримати уявлення з додатків до постанови КМ від 26 грудня 2011 р. № 1399), які встановлюють ліміт в 17644 автомобілів (відповідно, водіїв не менше). Але водії обслуговують і військові формування та правоохоронні органи, і суди, і органи державної влади зі спеціальним статусом.

Одним із найбільш масштабних за сферою своєї діяльності, кількістю підпорядкованих підприємств, установ та їх працівників, основною діяльністю яких є обслуговування керівництва держави, вищих державних службовців, членів їхніх сімей та деяких інших категорій осіб, є Державне управління справами (ДУС) – «держава в державі»: близько 50 підпорядкованих підприємств та установ, серед яких заводи, будівельні підприємства, санаторії, готелі, парки, заповідники, медичні установи. Намагається не відставати від ДУС управління справами Верховної Ради.

В Україні існують тисячі державних установ, організацій і підприємств. Посади керівних працівників та спеціалістів в них часто віднесені законодавством до посад державних службовців (сотні випадків), а загальна кількість працюючих іноді сягає десятків тисяч осіб. Утім, лише в небагатьох випадках в офіційних документах можна знайти відомості про кількість працівників тієї чи іншої державної установи. Іноді ці дані є на їхніх офіційних веб-сайтах (таким чином ми з’ясували, що, наприклад, в ДП «Укрпошта» працює 98 тис., в ВАТ «Державний ощадний банк України» – 40 тис., в ОАО «Турбоатом» – 20, 7 тис., а в НЕК «Укренерго» – 15796 осіб), а у більшості випадків їх можна отримати тільки на основі оцінки, виходячи, наприклад, із кількості департаментів, управлінь, відділів тощо.

Чи не при кожному відомстві є навчальні заклади (Дипломатична академія України при МЗС України, Національна академія внутрішніх справ України, кілька університетів та інститутів внутрішніх справ, Національна академія Служби безпеки України, Національна академія прокуратури України, Національний університет державної податкової служби України, Академія митної служби України, Інститут Служби зовнішньої розвідки України, Університет цивільного захисту України, Академія пожежної безпеки, Навчально-методичний центр перепідготовки та підвищення кваліфікації спеціалістів з питань фінансового моніторингу тощо). Лише в системі Міністерства оборони України – дві академії, п’ятнадцять інститутів, університет, три коледжі. В усіх цих навчальних закладах працює не менше 10 тис. осіб.

При Міністерстві охорони здоров’я України 44 державних підприємства, науково-дослідних установи тощо. Міністерство оборони України керує десятками казенних підприємств. В Україні – 110 виправних колоній, інші установи виконання покарань (їх список – в постанові КМ від 31 серпня 2000 р. № 1367), в кожній з яких, крім працівників Державної служби виконання покарань, працюють десятки чи сотні найманих працівників; маємо також майже 300 відомчих дорожніх лікарень та інших лікувальних закладів, із них в підпорядкуванні Міністерства інфраструктури України – 95 (постанова КМ від 16 травня 2011 р. № 501), понад 80 відомчих позашкільних навчальних закладів (постанова КМ від 17 серпня 2002 р. № 1133).

Окрема справа – державні академії. В апараті президії Національної академії наук України та апаратах президій галузевих академій наук працює щонайменше 300 осіб. Наприклад, згідно з постановою КМ від 4 червня 2003 р. № 847 в апараті президії Національної академії мистецтв України – 50 працівників. Але НАН України не варто уявляти собі як суто наукову установу у складі академіків і членів-кореспондентів, а також апарату. Скоріше це могутній науково-виробничий консорціум. Тільки в одному Управлінні справами НАН України – 285 працівників, а в підпорядкуванні цього Управління справами – 140 підприємств, в кожному з яких – десятки чи сотні працівників. Свої підприємства та установи (усього понад 150) мають також Національна академія аграрних наук України, Національна академія медичних наук України, Національна академія педагогічних наук України, Національна академія правових наук України, Національна академія мистецтв України. Зазвичай це визначається постановами КМ (Переліки установ, організацій, закладів, що входять до складу Академії медичних наук та Академії педагогічних наук України – постановами КМ від 3 червня 1999 р. № 953 і від 14 лютого 2007 р. № 205). Разом це може бути понад 100 тис. працівників.

Державними є більшість засобів масової інформації: починаючи з газет «Урядовий кур’єр», «Голос України», журналів «Парламентські вісті», «Віче», «Офіційний вісник України», «Офіційний вісник Президента України», «Відомості Верховної Ради України», «Бюлетень Міністерства юстиції України», «Вісник Конституційного Суду України» та закінчуючи районними газетами. При цьому постановою КМ від 15 березня 1999 р. № 377 посади журналістів (від головного редактора і до фотокореспондента) державних і комунальних засобів масової інформації, у т.ч. телерадіомовних організацій, засновниками (співзасновниками) яких є органи державної влади чи органи місцевого самоврядування, прирівняні до відповідних посад керівних працівників і спеціалістів секретаріату (апарату) відповідного органу. Таких ЗМІ майже тисяча, а відтак «державних» журналістів – не менше 10 тис.

Незважаючи на надання послуг у сфері культурно-розважальної діяльності і, за рахунок цього, одержання ними прибутку, понад 40 закладів мистецтва згідно з постановою КМ від 16 листопада 2001 р. № 1557 утримуються за рахунок державного бюджету, тобто фактично є «державними». Це: національні театри, філармонія, цирк, народний хор імені Г.Г. Верьовки, ансамбль танцю імені Павла Вірського, капела бандуристів імені Г.І. Майбороди, «Мистецький арсенал» тощо. Загалом – не менше 5 тис. залежних від держави працівників.

Чому до цих пір усе це не роздержавлене? І якщо держава в особі ДУС та міністерств, управлінь справами, господарських та їм подібних управлінь різних органів державної влади має стільки власних підприємств і настільки активно займається господарською діяльністю, то навіщо їй збирати податки з підприємств недержавного сектора економіки, а також з фізичних осіб? Хто і коли нарешті порахує до гривні, наскільки рентабельною є ця держава для платників податків?

Загалом, за нашою оцінкою, на державних підприємствах, в організаціях і установах України працює понад 1 млн. осіб. А ще – 230 тис. депутатів обласних та районних рад. В АРК – 100 депутатів Верховної Ради, 25 міністрів, апарат Верховної Ради і Ради міністрів АРК, міністерств і республіканських комітетів, інших установ – разом близько 1000 осіб. До вказаної вище цифри слід додати і кількість працівників державних секторів сфери освіти – 1,632 млн. і сфери медицини та соціального забезпечення – 1,264 млн. Разом це 2,896 млн. осіб. Ще 3 тис. державних нотаріусів, члени трудового арбітражу та інші особи, які, не будучи представниками держави, надають публічні послуги від її імені.

Таким чином, у державі та на виконання функцій держави працює понад 5,5 млн. громадян. Це – понад чверть економічно активного (20,221 млн. осіб) і майже третина – зайнятого (18,436 млн.) населення. Для довідки: за інформацією Держкомстату, безробітних в Україні – 1,784 млн.; економічно неактивного населення – 12,575 млн. (майже половина з яких пенсіонери, ще чверть – учні і студенти). Кількість найманих робітників, зайнятих в 14 галузях економіки, становить 10,724 млн. осіб, із них в промисловості – 2,834 млн., в діяльності готелів і ресторанів – 106 тис., в сфері рибного господарства – 8 тис.

Загалом із 18,436 млн. осіб, зайнятих в економіці України, 1,174 млн. (6,4%) опікуються сферами державного управління та забезпечення військової безпеки. Для порівняння: в ФРН близько 4,5 млн. чиновників на 82 млн. населення, що становить 8,4% зайнятого населення, але половина з них – це працівники сфери освіти, а ще чверть – інші працівники соціальної сфери, які в Україні не визнаються чиновниками, тобто справжніх чиновників насправді не більше 3,5%.

Цікаво порівняти отримані дані про кількість осіб, уповноважених на виконання функцій держави, з даними про розміри видатків на виконання відповідних функцій держави (на основі даних про видатки держбюджету України 2011 р.). Отже, громадський порядок, безпеку і правосуддя забезпечує 9,3% представників державного апарату і отримують вони на це 9,4% видатків державного бюджету. Нібито справедливо, якщо не помічати значного перекосу в бік прокуратури: 145,3 тис. грн. на одного працівника прокуратури на фоні 85,3 тис. – на одного працівника суду і 59,6 тис. грн. на рік на одного працівника правоохоронної системи загалом. Отже, міліція в Україні багаточисельна, але бідна, і тому часто вимагає «пожертв» від «благодійників». Схожа картина з армією і фінансовими органами (Мінфін, податкова служба, митниця, служба фінансового моніторингу, фінансова інспекція, Рахункова палата) – вони так само «бюджетно бідні». Зовнішньополітична діяльність потребує певної «розкоші» (утримання будівель посольств, прийоми, візити за кордон, інший антураж) – тому грошей на її здійснення держава виділяє із розрахунку на одного працівника відомства закордонних справ суттєво більше, ніж для інших відомств: 0,4% видатків на 0,05% службовців. Загальнодержавні ж функції (управління державним апаратом) фінансуються, як це не дивно, явно недостатньо. Важко уявити, як може середній службовець існувати на 1,5–2,5 тис. грн. на місяць, утримуючись при цьому від корупційних діянь. Зате легко уявити, як існують народні депутати і працівники найвищих державних органів: в системі органів законодавчої влади на рік припадає 18,5 тис., в адміністрації Президента – 16,5 тис., а в Кабінеті Міністрів – 35 тис. грн. на працівника. В системі ж освіти – 1,4 тис. грн. на місяць на одного працівника. Відмінність не яр – прірва! Див. Таблицю 2.

Висновки. Чому необхідно скорочувати державний апарат? Причин насправді багато. Назву лише кілька.

По-перше, він явно «роздутий» – порівняно як з демократичними країнами, так і з Україною за часів УРСР (у % до кількості населення) і продовжує зростати. Загалом точної цифри одиниць державного апарату та різноманітних установ, які до нього «притулились», не знає, напевно, ніхто. Давно пора провести відповідну «інвентаризацію», як це зроблено, наприклад, в Росії, де найрізноманітніші дані можна з’ясувати зі збірника: «Труд и занятость в России. 2011: Стат. сб. / Росстат  M., 2011.  637 c. (видається з 1995 р. кожні два роки і містить найповнішу інформацію про кадри державних органів і органів місцевого самоврядування, установ охорони здоров’я, освіти, науки тощо).

Порівняємо: відповідно до Лімітів загальної чисельності працівників апарату управління, затверджених постановою Ради Міністрів УРСР від 24 червня 1985 р. № 245 усього в Українській РСР було 1008358 відповідних службовців (проти 1,5 млн., які є зараз), з яких 101 тис. – працівники облвиконкомів. Як видно, у ті часи їх було пораховано до одиниці. При цьому до вказаної кількості входили не тільки працівники відомств (як-от Держплан, Держбуд, Мінвуз, Мінзв’язку, Мінюст, Академія наук тощо), а навіть: Укоопспілка (110596 осіб), Українські товариства сліпих (3296 мисливців і рибалок (875), автомотолюбителів (1349), кролівників і звірників-любителів (1219) і десятки інших подібних організацій, які включали сотні тисяч осіб, але власне до питань управління державою відношення не мали. Згоден, УРСР не була незалежною державою і багатьох органів в ній не мало бути. Але все ж таки відмінність – приблизно у 2 рази – є надто великою.

Відповідно до постанови КМ України від 26 серпня 1992 р. № 505 «Про граничну чисельність і фонд оплати праці працівників та асигнування на утримання органів державної виконавчої влади у 1992 році» гранична чисельність працівників центральних органів державної виконавчої влади становила 9846, а працівників місцевих органів міністерств і відомств – 53976, разом – 63822 осіб. Порівняємо: в 2012 р. – 293179. Лише по органах виконавчої влади збільшення за 20 років – в 4,6 рази!

За даними Національного агентства України з питань державної служби за останні 10 років – з 2002 по 2011 рр. – кількість державних службовців, яким присвоєно відповідні ранги, збільшилась з 226985 до 280464 осіб, або на 23,5%, – майже на чверть (і це після значного скорочення, що відбулось у грудні 2010 р.)! В цей же період кількість посадових осіб місцевого самоврядування збільшилась з 67660 до 99204 осіб, або на 32% – майже на третину.

Це тим більш парадоксально тому, що кількість населення країни щороку зменшується жахливими темпами (з 1991 по 2002 рр. – з 52,1 до 45,6 млн., тобто на 6,5 млн. або 12,5%). За прогнозами Інституту демографії і соціальних досліджень НАН України, до 2050 р. чисельність населення України може скоротитися до 35 млн. За такої тенденції законом повинен бути встановлений конкретний показник – на який відсоток повинен щороку скорочуватися державний апарат, апарат місцевого самоврядування тощо за відповідного відсотку скорочення населення. До речі, в Іспанії в 2000 роках програма скорочення зайнятих в державному секторі будувалась на принципі заміщення лише одного з двох державних службовців, які йшли на пенсію. В Україні ж пенсійний вік для державних службовців у 2011 р. навпаки збільшили.

Значне скорочення державного апарату є сучасною загальносвітовою тенденцією. В 2011–2012 рр. таке скорочення здійснюють Британія, Греція, Італія, Іспанія та ін. Нещодавно один з радників прем'єр-міністра передав Девіду Камерону записку, у якій указав, що «чисельність держслужби може бути скорочена на 90% без усяких негативних наслідків для керування державою». Як приклад він привів той факт, що в XIX ст. на піку могутності Британської імперії нею управляли з Лондона всього 4 тис. чиновників. До речі, у Британії з 1979 по 1995 рр. кількість державних службовців була скорочена з 723 тис. до 550 тис., тобто на 25%. Цьому напевно сприяли і дослідження С.Н. Паркінсона, який довів свій закон («Число державних службовців невблаганно росте незалежно від обсягу роботи – і навіть якщо її немає зовсім») на прикладі британського Адміралтейства: щорічний приріст службовців цієї установи з 1914 по 1928 рр. становив 5,5%, з 1938 по 1958 рр. – 9,3%, при цьому у 1914 р. наймогутнішим флотом у світі керували 4366 осіб, а в 1967 р., коли від його колишньої моці не залишилось і сліду, це робили вже 33 тис. посадовців. Так само під час реформ в Грузії останніх років кількість чиновників була скорочена в 20 разів – і держава не зникла.

Якщо говорити про правоохоронні органи, то в Україні 357700 працівників МВС, тобто 780 на 100 тис. населення. Причому це – не спадок від СРСР. Адже в 1990 р. в радянській міліції служили 628139 осіб. Населення СРСР в той час становило 293 млн. 047 тис., тобто на 100 тис. населення було 214 міліціонерів. Сьогодні, наприклад, в Румунії з населенням рівно удвічі меншим за українське в поліції служить 52 тис. осіб, в жандармерії (аналог наших внутрішніх військ) 18 тис. і в місцевій поліції 20 тис., тобто усього 90 тис. – учетверо менше, ніж в Україні. Під час реформи поліції в Грузії її кількість зменшилась з 70 тис. до 16 тис. і зараз становить 355 осіб на 100 тис. населення. За даними ООН (станом на 2010 рік), в сусідніх з нами країнах, схожих з Україною за політико-економічною ситуацією, поліцейських у два–три рази менше, ніж в Україні: Болгарія – 442, Чехія – 405, Словенія – 386, Латвія – 370, Угорщина – 335, Литва – 327, Сербія – 280, Польща – 264, Словаччина – 260, Естонія – 240. В країнах з потужною організованою злочинністю, напруженою військово-політичною ситуацією, поширеними випадками актів тероризму тощо кількість поліцейських на 100 тис. населення становить: в США – 233, Бразилії – 282, ЮАР – 306, Ізраїлі – 330, Мексиці – 366, Франції – 369, Північній Ірландії – 411, Греції – 452, Туреччині – 482, Іспанії – 494, Італії – 552, Аргентині – 558. Найменше поліцейських – в Швеції, Індонезії, Японії, Данії, Канаді, Південній Кореї і Чилі – 195–200, Норвегії і Фінляндії – 155–160, Індії – 130 і Китаї – 120, Гаїті – 63 на 100 тис. жителів, а найбільше – в Білорусі і Росії, де зазначений показник дорівнює, відповідно, 1442 і 976. Загальносвітовий же середній показник – 300 поліцейських на 100 тис. населення, а за рекомендацією ООН – 222.

У нас 27 прокурорів на 100 тис. населення, в Німеччині цей показник – 5, в Молдові – 16, в середньому в Європі – 10, і лише в Росії їх загальна кількість є більшою – 32 прокурора на 100 тис. населення. Загалом Україна має явні ознаки поліцейської держави, оскільки від зовнішнього ворога її захищає лише 255 тис. осіб (Збройні Сили, Державна прикордонна служба, війська Цивільної оборони, Служба зовнішньої розвідки, Державна спеціальна служба транспорту), а від «внутрішніх загроз» удвічі більше – 477 тис. (МВС, внутрішні війська, Служба безпеки, УДО, Державна пенітенціарна служба, Державна служба спеціального зв’язку та захисту інформації, прокуратура). Забезпечувати порядок і безпеку іншими способами, крім збільшення кількості «контролерів», ми не учимось. Недаремно під час Євро-2012 іноземні вболівальники не зрозуміли, «чому у Києві стільки міліції? Відчуття такі, «ніби це військова зона». Значить, тут не так безпечно».

Суддів в деяких державах припадає: в Англії та Уельсі – 5, США – 7, Молдові – 9, Швеції, Італії – 10, Росії, Румунії – 15. Лише у ФРН, де судова система є традиційно надскладною, – 20 суддів на 100 тис. жителів (їхня відносно велика кількість компенсується незначною кількістю прокурорів – і ті, й інші перебувають в одній системі і час від часу міняються посадами). В Україні ж 17 суддів на 100 тис. жителів, і цієї кількості також не вистачає, бо навантаження на суддів іноді штучно (і в рази) збільшується у зв’язку з непродуманими діями законодавця.

З іншого боку, відсутня будь-яка зрозуміла формула визначення кількості необхідних країні працівників відповідних державних органів. Наказом Мінпраці України від 4 вересня 2000 р. № 222 була затверджена Методика розрахунку чисельності окремих категорій працівників на основі норм з праці, у т.ч. на прикладі суддів арбітражних судів, працівників бухгалтерії та прибиральниць. Напевно, це був єдиний нормативний акт такого роду. Що ж до обґрунтованості використаних у ньому методик, то на суд громадськості це питання не виносилось. Проведене, наприклад, перед цим скорочення працівників бюджетних установ на 5,7% проти фактичної чисельності (постанова КМ від 11 червня 1998 р. № 855) обґрунтовувалось приведенням їхньої чисельності «у відповідність з можливостями бюджетів» – без будь-яких оприлюднених розрахунків. Наразі з постанови КМ від 12 березня 2005 р. № 179 «Про упорядкування структури апарату центральних органів виконавчої влади, їх територіальних підрозділів та місцевих державних адміністрацій» можна з’ясувати лише, що сектор – це не менш як 2 одиниці, відділ – 5 або 6, управління – 16, головне управління і департамент – 40 (в окремих відомствах – 70). Врешті-решт виходить, що майже чверть держслужбовців – керівні працівники.

По-друге, державний апарат в Україні має схильність до розбухання не лише шляхом збільшення працівників та терміну їх перебування на державній службі, а й шляхом створення нових органів, їхніх філій та структурних підрозділів, а також усіляких підприємств та інших установ «при» тому чи іншому державному органі, призначених переважно для розподілу потоків коштів державного бюджету та інших цінностей. Не упевнений, що з цього дослідження випадково не «випав» який-небудь державний орган, що існує собі поза межами відомих президентських указів чи урядових постанов. Ще далеко не подолане дублювання повноважень різних державних органів. А найбільш негативне явище – величезний перекіс у кількості працівників державних органів та працівників органів місцевого самоврядування, звичайно не на користь останніх. Центральна влада намагається керувати усім в державі, зокрема через режим бюджетних трансфертів. Саме тому ми до сьогодні не маємо потужних місцевих бюджетів, місцевої міліції та належного місцевого самоврядування загалом.

По-третє, рівень корупції в нашій країні є надвеликим, а скорочення публічного сектору є одним із важливих факторів подолання корупції. Це зрозуміло, адже кожен бідний чиновник – це джерело корупції. В Україні сотні тисяч таких джерел і вони створюють не ставочок – море! Нещодавно в Інтернеті з’явились дані про доведені в суді суми хабарів, що давались для отримання посади на державній службі, – від $100 за посаду бухгалтера районної державної адміністрації до $200 тис. – за посаду начальника Державної екологічної інспекції в області.

Надвелика кількість чиновників є обтяжливою для країни не лише через корупцію, а й через різноманітні встановлені для них – за рахунок усіх платників податків – пільги матеріального характеру: обов'язкове державне страхування, поліпшене пенсійне забезпечення, медичне і санаторно-курортне обслуговування у державних та комунальних закладах охорони здоров'я тощо, – аж до поховання й увічнення пам’яті. Але чим гірший за них тракторист, будівельник, шахтар, журналіст, вчитель?..

По-четверте, давно доведено світовим досвідом: розвивати економіку можна лише на основі приватної ініціативи. Держава ж є неефективним власником і неефективним підприємцем. На своє утримання вона витрачає явно більше, ніж сама заробляє, а отже, щороку фактично грабує власний народ (у т.ч. нащадків – через зовнішні позики), бо з інших джерел гроші їй не поступають. При цьому наживається насамперед на тих, хто не хоче «огризатися» і не вміє «домовлятися». Сучасна українська держава, постійно намагаючись «перетягнути усі ковдри на себе», заважає і розвитку громадянського суспільства. Між тим, доведено, що щасливими людей роблять не стільки матеріальні цінності, скільки спільна економічна та соціальна діяльність, у т.ч. на рівні місцевого та іншого самоврядування, громадянська активність. Найбільш розвинутими є країни, в яких є потужний середній клас, що складається переважно із підприємців – виробників товарів, робіт і послуг.

По-п’яте, державні службовці та усі інші, хто працює на державу, включно вчителі, лікарі і соціальні працівники, – це люди, залежні від діючої влади, адже їхнє благополуччя напряму залежить від їхньої покірності. За певного тиску діючої влади значна кількість з них, а також членів їхніх сімей можуть створювати адміністративний ресурс на чергових виборах до органів державної влади та органів місцевого самоврядування, і саме цьому ми маємо завдячувати, що в результаті «виборів» отримуємо не те, що вибирали, а те, що нам «призначене». До того ж саме у державних службовців профспілки, обтяжені санаторіями та іншою цікавою власністю, скоріш нагадують гуртки в’язки і шиття, ніж лідерів протесту.

По-шосте, існуюча в Україні система державних органів не узгоджена навіть з функціями сучасної держави – ні з тими, які визначені наукою теорії держави і права, ні з тими, які випливають з функціональної класифікації видатків бюджету (див. наказ Міністерства фінансів України №11 від 14 січня 2011 р.). Між тим, саме у функціях держави знаходить свій вираз її сутність, тобто те, заради чого вона існує, інтересам яких соціальних груп і політичних кіл вона служить.

По-сьоме. Майбутнє, в глобальному сенсі, – за міждержавними і регіональними військово-політичними, економічними та соціальними структурами – на кшталт Європейського Союзу, Азіатсько-Тихоокеанської ради, Ліги Арабських Держав, АНЗЮС, Ради Європи, ЮНЕСКО, СОТ, МОП та багатьох інших; самостійно військовий потенціал української держави спроможний протистояти хіба що невеличким «вороженькам», фінансово-економічний – маленьким «кризонькам», а в зовнішньополітичному вимірі українська держава сама по собі – гномик. В сенсі ж щоденного існування людини як головної цінності майбутнє за посиленням гарантій її належного існування (навчання і виховання, працевлаштування, медичне забезпечення, дозвілля, охорона довкілля, громадський порядок, захист від злочинності тощо) на місцевому рівні – в муніципіях, «малих батьківщинах» людей. Отже, і там, і тут місця для держави в звичному розумінні цього слова залишається все менше. Державний скіпетр поступово стане пластмасовим, але країна Україна буде завжди.

Таблиця 1. Кількість осіб, уповноважених на виконання функцій держави

 

Категорії осіб, уповноважених на виконання функцій держави, або відповідних органів

Кількість осіб

Джерело

Верховна Рада України

та пов’язані з нею інституції

 

 

Народні депутати України

450

Конституція України

Апарат Верховної Ради України

1135

Постанова ВР «Про граничну чисельність Апарату Верховної Ради України» від 1 липня 2004 р.; постанова ВР «Про перелік, кількісний склад і предмети відання комітетів Верховної Ради України п'ятого скликання» від 11 липня 2006 р.

Помічники-консультанти народних депутатів України, які працюють за строковим трудовим договором на постійній основі чи за сумісництвом

1800

Оцінка. Закон «Про статус народного депутата України».

Інститут законодавства Верховної Ради України

60

Розпорядження Голови ВР від 30 березня 2006 р. № 266

Комісія у справах колишніх партизанів Великої Вітчизняної війни 1941-1945 рр. при Верховній Раді України

4

Постанова ВР від 4 лютого 1998 р.

Уповноважений Верховної Ради України з прав людини

1

Конституція України

Представники та Секретаріат Уповноваженого

77

http://www.deputat.org.ua/vr_analit_1569.htm

Рахункова палата (разом з територіальними управліннями)

464 

Звіт Рахункової палати за 2010 рік. http://www.ac-rada.gov.ua/control/main/uk/publish/category/32826

Разом

3991

 

Президент України

та пов’язані з ним інституції

 

 

Президент України

1

Конституція України

Адміністрація Президента України

524

Указ Президента від 5 квітня 2011 р. № 352. Станом на 9 грудня 2010 р. гранична чисельність працівників Адміністрації Президента за штатним розписом становила 424 штатні одиниці. 5 квітня 2011 р. Президент України підписав укази №352 та №353, згідно з якими відбулося загальне скорочення: із загальної чисельності 634 особи (сумарно в Адміністрації Глави держави та Апараті РНБО) залишилося 604 особи. Отже, відбулося скорочення на 30 осіб // Щодо кількості працівників Адміністрації Президента України, розміру заробітної плати і структури. http://www.president.gov.ua/content/ap_quantity.html

Рада національної безпеки і оборони України

180

Указ Президента № 251/2012 від 6 квітня 2012 р.

Національний центр з питань євроатлантичної інтеграції України (апарат)

17

Указ Президента від 4 листопада 2008 р. № 997/2008

Секретаріат Національної тристоронньої соціально-економічної ради

6

Указ Президента від 4 листопада 2008 р. № 997/2008

Державне управління справами

163

Указ Президента 16 січня 2012 р. № 14/2012

Національний інститут стратегічних досліджень

350

Указ Президента від 2 червня 2010 р. № 662/2010

Українська академія державного управління при Президентові України

100

Оцінка. http://www.academy.gov.ua/index.html

Генеральна військова інспекція при Президентові України

57

Указ Президента від 16 червня 1995 р. № 452/95

Державний фонд сприяння місцевому самоврядуванню України

36

Указ Президента від 24 грудня 2010 р. № 1193/2010

Секретаріат Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка

6

http://knpu.gov.ua/content/sekretariat-komitetu-0

Секретаріат Комітету з Державних премій в галузі науки і техніки

5

http://www.kdpu-nt.gov.ua/content/sekretariat-komitetu-z-derzhavnikh-premii-ukrayini-v-galuzi-nauki-i-tekhniki

Секретаріат Комітету із Державної премії України в галузі архітектури

5

Указ Президента від 31 жовтня 1996 р. № 1017/96

 

Секретаріат Комітету з Державної премії України в галузі освіти

5

Указ Президента від 30 вересня 2010 р. № 929/2010

 

Національна служба посередництва і примирення

100

Оцінка. http://www.nspp.gov.ua/index.php?option=com_content&view=category&id=36&Itemid=5

Секретаріат Комісії з питань діяльності підприємств та організацій громадських організацій інвалідів, а також секретаріати регіональних комісій (разом)

70

Оцінка.

Разом

1670

 

Представництво Президента України в Автономній Республіці Крим

35

Указ Президента від 4 листопада 2008 р. № 997/2008

Глави обласних державних адміністрацій, Київської та Севастопольської

26

Конституція України

Апарат обласних, Київської та Севастопольської державних адміністрацій

17990

 

Постанова КМ від 8 квітня 2009 р. № 329. У 2007 р. – було 15889 (постанова КМ від 16 травня 2007 р. № 734), тобто за 5 років збільшення на 12%, при цьому в 1995 р. було – 28290 (постанова КМ від 4 листопада 1995 р. № 885).

Глави районних державних адміністрацій

504

http://uk.wikipedia.org

Апарат районних державних адміністрацій

53965

Постанова КМ від 8 квітня 2009 р. № 329. У 2007 р. – 48754 (постанова КМ від 16 травня 2007 р. № 734), тобто за 5 років збільшення майже на 10%, при цьому в 1995 р. було – 52 867 (постанова КМ від 4 листопада 1995 р. № 885).

Разом

72520

 

Органи виконавчої влади

 

 

Кабінет Міністрів України

27

Постанова ВР «Про формування складу Кабінету Міністрів України» від 11 березня 2010 р.

Секретаріат Кабінету Міністрів України

624

Розпорядження КМ № 143 від 22 лютого 2012 р. У 1995 р. гранична чисельність апарату КМ становила 693 одиниці (постанова КМ від 25 червня 1994 р. № 434).

Український інститут національної пам'яті при Кабінеті Міністрів України

70

Постанова КМ від 31 січня 2011 р. № 74

Міністерство аграрної політики та продовольства України

397

Постанова КМ від 7 вересня 2011 р. № 937

Міністерство екології та природних ресурсів України

438 + 4181[1]

 

Постанова КМ від 7 вересня 2011 р. № 937; постанова
КМ від 14 листопада 2011 р. № 1184

Міністерство економічного розвитку і торгівлі України

1327

Постанова КМ від 7 вересня 2011 р. № 937

Міністерство енергетики та вугільної промисловості України

414

Постанова КМ від 7 вересня 2011 р. № 937

Міністерство закордонних справ України

667 + 1667

Постанова КМ від 7 вересня 2011 р. № 937; Постанова КМ від 14 листопада 2011 р. № 1184; Розпорядження КМ від 30 серпня 2002 р. № 508-р

Міністерство інфраструктури України

291

Постанова КМ від 7 вересня 2011 р. № 937

Міністерство культури України

257

Постанова КМ від 7 вересня 2011 р. № 937

Міністерство надзвичайних ситуацій України

307 + 3450

 

Постанова КМ від 7 вересня 2011 р. № 937; Постанова КМ від 14 листопада 2011 р. № 1184

Міністерство оборони України

1281

Постанова КМ від 20 квітня 2007 р. № 635

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

270

Постанова КМ від 7 вересня 2011 р. № 937

Міністерство охорони здоров'я України

277

Постанова КМ від 7 вересня 2011 р. № 937

Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України

393

Постанова КМ від 7 вересня 2011 р. № 937

Міністерство соціальної політики України

560

Постанова КМ від 7 вересня 2011 р. № 937

Міністерство фінансів України

738 + 24586 

 

Постанова КМ від 7 вересня 2011 р. № 937; постанова КМ від 14 листопада 2011 р. № 1184

Міністерство юстиції України

764 + 23667

Постанова КМ від 7 вересня 2011 р. № 937; Постанова КМ від 14 листопада 2011 р. № 1184; Наказ Міністерства юстиції України від 26 жовтня 2005 р. № 1385/7 (11020 із 23667– працівники державної виконавчої служби)

Разом (КМ і міністерства)

9102 + 57551

 

Центральні органи виконавчої влади

 

 

Державна авіаційна служба України

325

Постанова КМ від 7 вересня 2011 р. № 937

Державна архівна служба України

118

Постанова КМ від 7 вересня 2011 р. № 937

Державна ветеринарна та фітосанітарна служба України

121 + 7642

 

Постанова КМ від 7 вересня 2011 р. № 937; Постанова КМ від 14 листопада 2011 р. № 1184

Державна виконавча служба України

88

Постанова КМ від 7 вересня 2011 р. № 937

Державна казначейська служба України

301 + 14484

 

Постанова КМ від 7 вересня 2011 р. № 937; Постанова КМ від 14 листопада 2011 р. № 1184

Державна митна служба України

316 + 15095

 

Постанова КМ від 7 вересня 2011 р. № 937; Постанова КМ від 14 листопада 2011 р. № 1184

Державна міграційна служба України

199 +5133

 

Постанова КМ від 7 вересня 2011 р. № 937; Постанова КМ від 14 листопада 2011 р. № 1184

Державна пенітенціарна служба України

1460 +1529

 

Постанова КМ від 7 вересня 2011 р. № 937; Постанова КМ від 14 листопада 2011 р. № 1184

Державна податкова служба України

320 + 54366

 

Постанова КМ від 7 вересня 2011 р. № 937; Постанова КМ від 14 листопада 2011 р. № 1184

Державна пробірна служба України

56

Постанова КМ від 7 вересня 2011 р. № 937

Державна реєстраційна служба України

197

Постанова КМ від 7 вересня 2011 р. № 937

Державна санітарно-епідеміологічна служба України

35 + 29996

 

Постанова КМ від 7 вересня 2011 р. № 937; Постанова КМ від 14 листопада 2011 р. № 1184

Державна служба геології та надр України

136

Постанова КМ від 7 вересня 2011 р. № 937

Державна служба гірничого нагляду та промислової безпеки України

125 +2543

 

Постанова КМ від 7 вересня 2011 р. № 937; Постанова КМ від 14 листопада 2011 р. № 1184

Державна служба експортного контролю України

79

Постанова КМ від 7 вересня 2011 р. № 937

Державна служба з питань інвалідів та ветеранів України

75

Постанова КМ від 7 вересня 2011 р. № 937

Державна служба інтелектуальної власності України

64

Постанова КМ від 7 вересня 2011 р. № 937

Державна служба молоді та спорту України

123

Постанова КМ від 7 вересня 2011 р. № 937

Державна служба статистики України

 

510 + 11068

 

Постанова КМ від 7 вересня 2011 р. № 937; Постанова КМ від 14 листопада 2011 р. № 1184

Державна служба України з контролю за наркотиками

59 + 30

 

Постанова КМ від 7 вересня 2011 р. № 937; Постанова КМ від 14 листопада 2011 р. № 1184

Державна служба України з лікарських засобів

129 + 671

 

Постанова КМ від 7 вересня 2011 р. № 937; Постанова КМ від 14 листопада 2011 р. № 1184

Державна служба України з питань захисту персональних даних

51

Постанова КМ від 7 вересня 2011 р. № 937

Державна служба України з питань протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та інших соціально небезпечних захворювань

35

Постанова КМ від 7 вересня 2011 р. № 937

Державна служба України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва

259 + 210

Оцінка. Постанова КМ від 13 травня 2009 р. № 464

 

Державна служба фінансового моніторингу України

237

Постанова КМ від 7 вересня 2011 р. № 937

Державне агентство автомобільних доріг України

110

Постанова КМ від 7 вересня 2011 р. № 937

Державне агентство водних ресурсів України

78

Постанова КМ від 7 вересня 2011 р. № 937

Державне агентство екологічних інвестицій України

71

Постанова КМ від 7 вересня 2011 р. № 937

Державне агентство з енергоефективності та енергозбереження України

129 + 303

 

Постанова КМ від 7 вересня 2011 р. № 937; Постанова КМ від 14 листопада 2011 р. № 1184

Державне агентство з інвестицій та управління національними проектами України

170

Постанова КМ від 7 вересня 2011 р. № 937

Державне агентство з питань науки, інновацій та інформатизації України

125

Постанова КМ від 7 вересня 2011 р. № 937

Державне агентство земельних ресурсів України

252 + 9735

 

Постанова КМ від 7 вересня 2011 р. № 937; Постанова КМ від 14 листопада 2011 р. № 1184

Державне агентство лісових ресурсів України

90 + 719

 

Постанова КМ від 7 вересня 2011 р. № 937; Постанова КМ від 14 листопада 2011 р. № 1184

Державне агентство резерву України

107

Постанова КМ від 7 вересня 2011 р. № 937

Державне агентство рибного господарства України

80 + 1994

 

Постанова КМ від 7 вересня 2011 р. № 937; Постанова КМ від 14 листопада 2011 р. № 1184

Державне агентство України з питань кіно

50

Постанова КМ від 7 вересня 2011 р. № 937

Державне агентство України з туризму та курортів

48

Постанова КМ від 7 вересня 2011 р. № 937

Державне агентство України з управління державними корпоративними правами та майном

200

Постанова КМ від 7 вересня 2011 р. № 937

Державне агентство України з управління зоною відчуження

46

Постанова КМ від 7 вересня 2011 р. № 937

Державне космічне агентство України

130

Постанова КМ від 7 вересня 2011 р. № 937

Державна архітектурно-будівельна інспекція України

76 +1337

 

Постанова КМ від 7 вересня 2011 р. № 937; Постанова КМ від 14 листопада 2011 р. № 1184

Державна екологічна інспекція України

54 + 2746

 

Постанова КМ від 7 вересня 2011 р. № 937; Постанова КМ від 14 листопада 2011 р. № 1184

Державна інспекція навчальних закладів України

35

Постанова КМ від 7 вересня 2011 р. № 937

Державна інспекція сільського господарства України

155 + 5500

 

Постанова КМ від 7 вересня 2011 р. № 937; Постанова КМ від 14 листопада 2011 р. № 1184

Державна інспекція техногенної безпеки України

46 + 2779

 

Постанова КМ від 7 вересня 2011 р. № 937; Постанова КМ від 14 листопада 2011 р. № 1184

Державна інспекція України з безпеки на морському та річковому транспорті

266

Постанова КМ від 7 вересня 2011 р. № 937

Державна інспекція України з безпеки на наземному транспорті

118 + 632

 

Постанова КМ від 7 вересня 2011 р. № 937; Постанова КМ від 14 листопада 2011 р. № 1184

Державна інспекція України з контролю за цінами (створена у 2012 р.)

200

Оцінка.

Державна інспекція України з питань захисту прав споживачів

70 + 597

 

Постанова КМ від 7 вересня 2011 р. № 937; Постанова КМ від 14 листопада 2011 р. № 1184

Державна інспекція України з питань праці

54 + 862

 

Постанова КМ від 7 вересня 2011 р. № 937; Постанова КМ від 14 листопада 2011 р. № 1184

Державна інспекція ядерного регулювання України

129 + 131

 

Постанова КМ від 7 вересня 2011 р. № 937; Постанова КМ від 14 листопада 2011 р. № 1184

Державна фінансова інспекція України

415 + 6712

 

Постанова КМ від 7 вересня 2011 р. № 937; Постанова КМ від 14 листопада 2011 р. № 1184

Національне агентство з питань підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу та реалізації інфраструктурних проектів

70

Постанова КМ від 7 вересня 2011 р. № 937

Пенсійний фонд України

204 + 36391

 

Постанова КМ від 7 вересня 2011 р. № 937; Постанова КМ від 14 листопада 2011 р. № 1184

Центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом

 

 

Антимонопольний комітет України

236 + 610

 

Постанова КМ від 7 вересня 2011 р. № 937; Постанова КМ від 14 листопада 2011 р. № 1184

Державний комітет телебачення і радіомовлення України

144

Постанова КМ від 7 вересня 2011 р. № 937

Фонд державного майна України

544 + 2081

 

Постанова КМ від 7 вересня 2011 р. № 937; Постанова КМ від 14 листопада 2011 р. № 1184

Національна комісія регулювання електроенергетики

432

Постанова КМ від 11 серпня 2010 р. № 760

 

Адміністрація Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України

905

Постанова КМ від 7 вересня 2011 р. № 937

Національне агентство України з питань державної служби

97

Постанова КМ від 7 вересня 2011 р. № 937

Разом (центральні органи виконавчої влади, у т.ч. зі спеціальним статусом, без міністерств)

11354 +

215866

 

Військові формування

 

 

Збройні Сили України

184000

Закон «Про чисельність Збройних Сил України на 2012 рік»

Генеральний штаб Збройних Сил України

700

Розпорядження КМ від 26 березня 2008 р. № 526-р

Державна прикордонна служба України

50000

 

Закон «Про Державну прикордонну службу України»

Війська Цивільної оборони

10218

Закон «Про загальну структуру і чисельність військ Цивільної оборони»

Служба безпеки України

33500

Закон «Про загальну структуру і чисельність Служби безпеки України»

Управління державної охорони України

2993

Закон «Про загальну структуру і чисельність Управління державної охорони України»

МВС України (за винятком внутрішніх військ МВС України)

324400

Закон «Про загальну структуру і чисельність Міністерства внутрішніх справ України»

Внутрішні війська МВС України

33300

Закон «Про загальну структуру і чисельність Міністерства внутрішніх справ України»

Персонал, який забезпечує діяльність установ виконання покарань, слідчих ізоляторів (33% від кількості осіб, яких в них тримають);

персонал кримінально-виконавчої інспекції (5% від кількості осіб, які є на обліку в інспекції)

53234

(50000 + 3234)

Закон «Про чисельність Державної кримінально-виконавчої служби України» 

 

Служба зовнішньої розвідки України

4350

Закон «Про Службу зовнішньої розвідки України»

Державна спеціальна служба транспорту

5000

Розпорядження КМ від 17 червня 2004 р. № 390-р

Разом

701695

 

Прокуратура

 

 

Прокурорсько-слідчі працівники прокуратури

12400

Неофіційні дані

у т.ч. Генеральна прокуратура України

650

Неофіційні дані

у т.ч. Національна академія прокуратури

87

Неофіційні дані

Працівники апарату прокуратури (державні службовці)

2500

Неофіційні дані

у т.ч. в Генеральній прокуратурі

200

Неофіційні дані

у т.ч. в Національній академії прокуратури

60

Неофіційні дані

Разом

14900

 

Органи судової влади

 

 

Верховний Суд України (судді)

48

Закон «Про судоустрій і статус суддів»

Апарат Верховного Суду України

376

Рішення зборів суддів Верховного Суду України від 28 грудня 2010 р. № 16

Конституційний Суд України (судді)

18

Конституція України

Секретаріат Конституційного Суду України

200

Неофіційні дані

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ (судді)

91

http://sc.gov.ua/

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ (працівники апарату)

200

Оцінка. http://sc.gov.ua/ua/aparat_vssu.html

Вищий господарський суд України (судді)

101

http://arbitr.gov.ua/pages/51

Вищий господарський суд України (працівники апарату)

400

Оцінка розпоряджень КМ від 5 вересня 2001 р. № 405-р; 26 вересня 2002 р. № 557-р; 17 липня 2003 р. № 425-р; 12 травня 2004 р. № 301-р; 5 липня 2004 р. № 450-р; 27 жовтня 2010 р. № 2026-р; 20 жовтня 2011 р. № 1029-р

Вищий адміністративний суд України (судді)

53

http://admincourt.net/?page_id=413

Вищий адміністративний суд України (працівники апарату)

399

Указ Президента від 7 листопада 2002 р. № 995/2002; Розпорядження КМ від 15 серпня 2007 р. № 654-р; Розпорядження КМ від 8 жовтня 2008 р. № 1300-р

Місцеві та апеляційні суди (судді)

7561

Неофіційні дані; наказ ДСА України від 17 січня 2011 р. № 10; інші накази ДСА України (http://court.gov.ua/5554/)

Місцеві загальні суди (працівники апарату)

18982

Неофіційні дані; оцінка розпоряджень КМ від 23 квітня 2001 р. № 151-р; 13 березня 2002 р. № 130-р; 26 червня 2007 р. № 486-р; 16 жовтня 2008 р. № 1340-р; 16 жовтня 2008 р. № 1340-р

Місцеві адміністративні суди (працівники апарату)

2142

Неофіційні дані; наказ ДСА України від 22 листопада 2005 р. № 117; http://admincourt.net/?page_id=1267

Місцеві господарські суди (працівники апарату)

2398

Неофіційні дані; оцінка розпоряджень КМ від 5 вересня 2001 р. № 405-р; 26 вересня 2002 р. № 557-р; 17 липня 2003 р. № 425-р; 12 травня 2004 р. № 301-р; 5 липня 2004 р. № 450-р; 27 жовтня 2010 р. № 2026-р; 20 жовтня 2011 р. № 1029-р

Апеляційні суди з розгляду цивільних, кримінальних справ, а також справ про адміністративні правопорушення суди (працівники апарату)

3178

Неофіційні дані; Середній показник співвідношення працівників апарату апеляційних загальних судів до кількості суддів – 1,46 є найменшим показником у порівнянні з аналогічними показниками в інших судах загальної юрисдикції, зокрема, у місцевих загальних судах цей показник становить 4,13, у місцевих господарських – 4,0. // ЗВІТ про вжиті заходи за результатами розгляду пропозицій, що надійшли через мережу Інтернет та Урядовий портал від підприємців та громадян на адресу Кабінету Міністрів України з питань подолання корупції в Україні (04.08.2008 р.) // http://www.court.gov.ua/dsa/457/55555/

Апеляційні адміністративні суди (працівники апарату)

1145

Неофіційні дані; наказ ДСА України від 22 листопада 2005 р. № 117; http://admincourt.net/?page_id=1278

Апеляційні господарські суди (працівники апарату)

936

Неофіційні дані

Апарат Державної судової адміністрації України

151

Постанова КМ від 13 травня 2009 р. № 464

Територіальні органи Державної судової адміністрації України

544

Постанова КМ від 13 травня 2009 р. № 464

Вища кваліфікаційна комісія України (у т.ч. 11 членів Комісії і 33 дисциплінарні інспектори)

252

Розпорядження КМ від 25 жовтня 2010 р. № 2042-р 

 

Вища рада юстиції (члени)

4 (в штаті)

Закон «Про Вищу раду юстиції»

Апарат Вищої ради юстиції

155

Неофіційні дані

Національна школа суддів України

119

Неофіційні дані

Разом

36653

 

у т.ч. судді

7872

 

Органи державної влади

зі спеціальним статусом

 

 

Національний банк України

14000

Оцінка. http://www.bank.gov.ua/control/uk/index

Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення

255

http://nrada.gov.ua/ua/natsionalnarada.html

Центральна виборча комісія (члени)

15

Закон «Про Центральну виборчу комісію»

Секретаріат і патронатна служба ЦВК

253

Постанова ЦВК від 17 грудня 2007 р. № 568 (у т.ч. Служба розпорядника Державного реєстру виборців і автогосподарство ЦВК)

Національна експертна комісія України з питань захисту суспільної моралі

200

Оцінка. http://www.moral.gov.ua/pages/5/

Разом

15493

 

Інші органи державної влади

 

 

Державна служба спеціального зв’язку та захисту інформації

7227 + 4686

 

Постанова КМ від 24 червня 2006 р. № 869; Постанова КМ від 14 листопада 2011 р. № 1184

Вища кваліфікаційна комісія нотаріату

9

Положення про Вищу кваліфікаційну комісію нотаріату. Затверджене постановою КМ від 22 лютого 1994 р.

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб

60

Оцінка. http://www.fg.org.ua/ua/org_stryktyra.html

Державна служба зайнятості

1100

Оцінка. http://www.dcz.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=20119119&cat_id=8973095

Фонд соціального захисту інвалідів

150 + 150

Оцінка. http://www.ispf.gov.ua/ShowPage.aspx?PageID=43

Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності

180 + 150

Оцінка. http://www.fsstvp.gov.ua/fse/control/uk/publish/category?cat_id=48016

Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України

200 + 150

Оцінка. http://www.social.org.ua/about/vd/kerivnuku_vd

Національний антидопінговий центр

20

Оцінка. http://www.nadc.org.ua/ua/conv1.html

Разом

17882

 

РАЗОМ (усі органи державної влади):

1158677

 

 

Таблиця 2. Фінансування різних функцій держави із розрахунку на одного працівника

 

 

Найменування видатків

Розміри видатків державного бюджету-2011 (млн. грн. / %)

Кількість та відсоток осіб, уповноважених на виконання

цієї функції держави

(виходячи із 5,5 млн. осіб)

Фінансування із розрахунку на одного працівника (тис. грн. на рік)

1.

Громадський порядок, безпека та судова влада

30649 (9,4%)

514000 (9,3%)

59,628

 

у т.ч. (1) органи судової влади

3129

36653

85,368

 

у т.ч. (1) прокуратура

2165

14900

145,302

2.

Охорона навколишнього природного середовища

2587 (0,8%)

8500 (0,15%)

304,352

3.

Фінансова та фіскальна діяльність

7934 (2,4%)

102949 (1,9%)

77,067

4.

Оборона

14139 (4,3%)

255000 (4,6%)

55,447

5.

Зовнішньополітична діяльність

1250 (0,4%)

2500 (0,05%)

500,000

6.

Створення і підтримання системи охорони здоров’я / системи соціального захисту

9221 (2,8%) / 63611 (19,5%)

Разом: 22,3%

2896000 (52,6%)

25,149

7.

Створення і підтримання системи освіти

26662 (8,2%)

1632000 (29,7%)

16,337

8.

Загальнодержавні функції

10726 (3,3%)

291389 (5,3%)

36,809

 

у т.ч. (8) органи законодавчої влади

890

3991

223,002

 

у т.ч. (8) Президент України та підпорядковані йому органи державної влади

330

1670

197,604

 

у т.ч. (8) Кабінет Міністрів

275

651

422,427



[1] Через плюс позначена кількість працівників центрального органу та територіальних органів міністерства (відомства).

 

© 2012 Микола Хавронюк, доктор юридичних наук, професор, блог на http://www.zakonoproekt.org.ua

© 2012 ,Центр політико-правових реформ

 

 

Щоб додати коментар, Ви повині зареєструватися на сайті.
Передрук матеріалів сайту вітається , при наявності прямого гіперпосилання (hyperlink) без редіректа на http://www.zakonoproekt.org.ua .
Система Orphus Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
© 2010 www.zakonoproekt.org.ua . Творимо закони разом! Аналіз законів та аналіз і розробляння законопроектів. Сайт - це останні новини щодо Верховної Ради України. Президента України,. Кабінет міністрів України та інші органи державної влади і органи місцевого самоврядування на тему: закони, законопроекти та інше законодавство, політика, економіка, фінанси, технології, право, культура, здоров’я.
Усі права на матеріали, що перебувають на сайті, захищенi відповідно до законодавства України. Передрук матеріалів сайту вітається , при наявності прямого гіперпосилання (hyperlink) без редиректа на http://www.zakonoproekt.org.ua .

Карта сайту | © 2010 - 2019 Zakonoproekt.Org.UA
RSS для Zakonoproekt.org.ua