Представництво Zakonoproekt.org.ua на Youtube Представництво Zakonoproekt.org.ua на Twitter.com Представництво Zakonoproekt.org.ua на Linkedin.com RSS для Zakonoproekt.org.ua Про RSS
Кримінальний процесуальний кодекс України -> Кримінальний процесуальний кодекс України
РОЗДІЛ X. Прикінцеві положення
Ключове слово:
1. Цей Кодекс набирає чинності через шість місяців з дня його опублікування, крім:
положень, що стосуються кримінального провадження щодо кримінальних проступків, які вводяться в дію одночасно з набранням чинності Законом України про кримінальні проступки;
пункту 2 частини першої, пункту 1 (в частині положень щодо повноважень здійснення досудового розслідування злочинів, передбачених статтями 402 - 421, 423 – 435 Кримінального кодексу України) та пункту 2 частини другої статті 214 цього Кодексу, які вводяться в дію через п’ять років після набрання чинності цим Кодексом;
пункту 2 частини першої статті 54 цього Кодексу, який вводиться в дію через рік після створення Єдиного реєстру адвокатів та адвокатських утворень;
частини п’ятої статті 178 в частині можливості використання електронних засобів контролю, пункту 9 частини четвертої статті 191, статті 193, які вводяться в дію з дня набрання чинності положенням про порядок їх застосування, затвердженого Міністерством внутрішніх справ України;
підпунктів 2, 3 (у частині виключення словосполучення "слідчих прокуратури"), 4, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 20 підпункту 3.13. пункту 3 Розділу X "Прикінцеві положення", які вводяться в дію через п’ять років після набрання чинності цим Кодексом;
пунктів 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24 Розділу XІ "Перехідні положення", які вводяться в дію з дня опублікування цього Кодексу.
2. Визнати такими, що втратили чинність:
1) Кримінально-процесуальний кодекс України (Відомості Верховної Ради УРСР, 1961 р., № 2, ст.15 із змінами і доповненнями, внесеними згідно з Указами Президії Верховної Ради Української РСР № 342а-05 від 27.06.61 (Від. № 28, ст.342); № 461а-06 від 10.09.62 (Від. № 37, ст.461); від 13.06.63 (Від. № 25, ст.406) № 677а-06 від 18.11.63 (Від. № 48, ст.677) від 18.01.66 (Від. № 4, ст.15) від 09.11.66 (Від. № 44, ст.274) від 24.01.67 (Від. № 5, ст.63) № 2631-07 від 18.03.70 (Від. № 15, ст.101) № 117-08 від 30.08.71 (Від. № 36, ст.278) № 862-08 від 21.07.72 (Від. № 31, ст.260) № 986-08 від 30.08.72 (Від. № 36, ст.314) № 1879-08 від 03.07.73 (Від. № 29, ст.249) № 1898-08 від 23.07.73 (Від. № 32, ст.260) № 1937-08 від 10.08.73 (Від. № 34, ст.271) № 2718-08 від 17.06.74 (Від. № 27, ст.222) № 3130-08 від 14.10.74 (Від. № 44, ст.445) № 52-09 від 18.07.75 (Від. № 30, ст.371) № 140-09 від 04.09.75 (Від. № 37, ст.418) № 1593-09 від 22.12.76 (Від. № 1, ст.3) № 1851-09 від 23.03.77 (Від. № 14, ст.131) № 2281-09 від 01.07.77 (Від. № 28, ст.341) № 3084-09 від 16.02.78 (Від. № 9, ст.163) № 3086-09 від 16.02.78 (Від. № 9, ст.165) № 270-10 від 26.05.80 (Від. № 24, ст.430) № 2942-10 від 24.12.81 (Від. № 1, ст.2) № 3464-10 від 17.05.82 (Від. № 22, ст.300) № 6591-10 від 29.02.84 (Від. № 11, ст.203) № 6834-10 від 16.04.84 (Від. № 18, ст.351) № 8627-10 від 20.03.85 (Від. № 14, ст.321) № 704-11 від 01.08.85 (Від. № 33, ст.787) № 1432-11 від 10.12.85 (Від. № 52, ст.1224) № 2444-11 від 27.06.86 (Від. № 27, ст.539) № 2753-11 від 18.08.86 (Від. №35 ст.750) № 4392-11 від 31.07.87 (Від. №32 ст.631) № 4452-11 від 21.08.87 (Від. №35 ст.674) № 4981-11 від 25.11.87 (Від. №49 ст.1008) № 4995-11 від 01.12.87 (Від. №50 ст.1016) № 5397-11 від 10.02.88 (Від. №8 ст.212) № 5723-11 від 14.04.88 (Від. №17 ст.427) № 5822-11 від 29.04.88 (Від. №19 ст.481) № 6347-11 від 03.08.88 (Від. №33 ст.808) № 6976-11 від 14.12.88 (Від. №52 ст.1184) № 7226-11 від 06.03.89 (Від. №12 ст.96) № 7373-11 від 14.04.89 (Від. №17 ст.148) № 7617-11 від 16.06.89 (Від. №26 ст.276) № 8595-11 від 29.12.89 (Від. 1990 №2 ст.15) № 8711-11 від 19.01.90 (Від. №5 ст.60) № 8918-11 від 07.03.90 (Від. №12 ст.194) № 9082-11 від 20.04.90 (Від. №18 ст.278) № 9166-11 від 04.05.90 (Від. №20 ст.313) № 596-12 від 26.12.90 (Від. 1991 №3 ст.13) № 597а-12 від 26.12.90 (Від. 1991 №5 ст.34) № 647-12 від 18.01.91 (Від. №7 ст.45) № 661-12 від 28.01.91 (Від. №11 ст.106) № 838-12 від 18.03.91 (Від. №15 ст.178) № 1369-12 від 29.07.91 (Від. №45 ст.600) № 1434а-12 від 25.08.91 (Від. №40 ст.531) Законом Української РСР № 1255-12 від 25.06.91 (Від. № 40 ст.527) Законами України № 1564-12 від 18.09.91 (Від. № 47 ст.650) № 1960-12 від 10.12.91 (Від. № 10 ст.142) № 1974-12 від 12.12.91 (Від. № 11 ст.154) № 2354-12 від 15.05.92 (Від. № 32 ст.457) № 2464-12 від 17.06.92 (Від. № 35 ст.508) № 2467-12 від 17.06.92 (Від. № 35 ст.510) № 2468-12 від 17.06.92 (Від. № 35 ст.511) № 2547-12 від 07.07.92 (Від. № 39 ст.570) № 2613-12 від 17.09.92 (Від. № 41 ст.600) № 2703-12 від 16.10.92 (Від. № 47 ст.647) № 2857-12 від 15.12.92 (Від.1993 № 6 ст.35) № 2935-12 від 26.01.93 (Від. № 12 ст.97 ) № 2936-12 від 26.01.93 (Від. № 12 ст.98 ) № 2947-12 від 28.01.93 (Від. № 14 ст.120) № 3039-12 від 03.03.93 (Від. № 18 ст.189) № 3129-12 від 22.04.93 (Від. № 22 ст.228) № 3130-12 від 22.04.93 (Від. № 22 ст.229) № 3132-12 від 22.04.93 (Від. № 22 ст.230) № 3351-12 від 30.06.93 (Від. № 34 ст.355) № 3582-12 від 11.11.93 (Від. № 46 ст.427) № 3780-12 від 23.12.93 (Від.1994 № 11 ст.49) № 3785-12 від 23.12.93 (Від.1994 № 11 ст. 58) № 3787-12 від 23.12.93 (Від.1994 № 11 ст. 48) № 3888-12 від 28.01.94 (Від. № 19 ст.111) № 4018-12 від 24.02.94 (Від. № 26 ст.206) № 4043-12 від 25.02.94 (Від. № 28 ст.238) № 137/94-ВР від 27.07.94, ВВР 1994, № 37, ст.342 № 174/94-ВР від 21.09.94, ВВР 1994, № 42, ст.381 № 218/94-ВР від 20.10.94, ВВР 1994, № 45, ст.409 № 246/94-ВР від 15.11.94, ВВР 1994, № 48, ст.429 № 299/94-ВР від 16.12.94, ВВР 1995, № 2, ст. 8 № 305/94-ВР від 20.12.94, ВВР 1995, № 2, ст. 9 № 64/95-ВР від 15.02.95, ВВР 1995, № 10, ст. 64 № 282/95-ВР від 11.07.95, ВВР 1995, № 29, ст.216 № 358/95-ВР від 05.10.95, ВВР 1995, № 34, ст.268 № 360/95-ВР від 05.10.95, ВВР 1995, № 35, ст.271 № 323/96-ВР від 12.07.96, ВВР 1996, № 52, ст.294 № 386/96-ВР від 01.10.96, ВВР 1996, № 46, ст.247 № 388/96-ВР від 02.10.96, ВВР 1996, № 46, ст.249 № 530/96-ВР від 20.11.96, ВВР 1997, № 4, ст. 21 № 44/97-ВР від 05.02.97, ВВР 1997, № 12, ст.102 № 552/97-ВР від 07.10.97, ВВР 1997, № 51, ст.306 № 85/98-ВР від 05.02.98, ВВР 1998, № 26, ст.149 № 210/98-ВР від 24.03.98, ВВР 1998, № 35, ст.241 № 1134-XIV від 08.10.99, ВВР, 1999, № 48, ст.419 № 1288-XIV від 14.12.99, ВВР, 2000, № 5, ст.34 № 1381-XIV від 13.01.2000, ВВР, 2000, № 10, ст.79 № 1483-III від 22.02.2000, ВВР, 2000, № 17, ст.123 № 1587-III від 23.03.2000, ВВР, 2000, № 24, ст.183 № 1685-III від 20.04.2000, ВВР, 2000, № 30, ст.240 № 1833-III від 22.06.2000, ВВР, 2000, № 46, ст.392 № 1945-III від 14.09.2000, ВВР, 2000, № 43, ст.368 № 1981-III від 21.09.2000, ВВР, 2000, № 45, ст.389 Законами № 2114-III від 16.11.2000, ВВР, 2001, № 1, ст.3 № 2181-III від 21.12.2000 - набирає чинності з 1 квітня 2001 року, ВВР, 2001, № 10, ст.44 № 2247-III від 18.01.2001, ВВР, 2001, № 13, ст.66 № 2362-III від 05.04.2001, ВВР, 2001, № 23, ст.117 № 2409-III від 17.05.2001, ВВР, 2001, № 31, ст.146 № 2533-III від 21.06.2001, ВВР, 2001, № 34-35, ст.187, № 2670-III від 12.07.2001, ВВР, 2001, № 44, ст.234 № 2922-III від 10.01.2002, ВВР, 2002, № 17, ст.117 № 2953-III від 17.01.2002, ВВР, 2002, № 17, ст.121 № 3082-III від 07.03.2002, ВВР, 2002, № 30, ст.208 № 3111-III від 07.03.2002, ВВР, 2002, № 33, ст.236 Законами № 430-IV від 16.01.2003, ВВР, 2003, № 14, ст.95, № 487-IV від 06.02.2003, ВВР, 2003, № 15, ст.108 № 488-IV від 06.02.2003, ВВР, 2003, № 15, ст.109 № 658-IV від 03.04.2003, ВВР, 2003, № 26, ст.190 № 662-IV від 03.04.2003, ВВР, 2003, № 27, ст.209, № 669-IV від 03.04.2003, ВВР, 2003, № 26, ст.199 № 743-IV від 15.05.2003, ВВР, 2003, № 29, ст.233 № 850-IV від 22.05.2003, ВВР, 2003, № 35, ст.271 № 903-IV від 05.06.2003, ВВР, 2003, № 38, ст.316 }{ Із змінами, внесеними згідно із Законами № 965-IV від 19.06.2003, ВВР, 2003, № 45, ст.357 № 1125-IV від 11.07.2003, ВВР, 2004, № 8, ст.63 № 1703-IV від 11.05.2004, ВВР, 2004, № 32, ст.394 № 1723-IV від 18.05.2004, ВВР, 2004, № 36, ст.430 № 2252-IV від 16.12.2004, ВВР, 2005, № 5, ст.119 № 2289-IV від 23.12.2004, ВВР, 2005, № 6, ст.139 № 2376-IV від 20.01.2005, ВВР, 2005, № 10, ст.195 № 2377-IV від 20.01.2005, ВВР, 2005, № 11, ст.198 № 2598-IV від 31.05.2005, ВВР, 2005, № 27, ст.359 № 2631-IV від 02.06.2005, ВВР, 2005, № 26, ст.358 № 2875-IV від 08.09.2005, ВВР, 2005, № 52, ст.562 № 3108-IV від 17.11.2005, ВВР, 2006, № 1, ст.18 № 3150-IV від 30.11.2005, ВВР, 2006, № 8, ст.92 № 3165-IV від 01.12.2005, ВВР, 2006, № 12, ст.102 № 3169-IV від 01.12.2005, ВВР, 2006, № 12, ст.105 № 3323-IV від 12.01.2006, ВВР, 2006, № 19-20, ст.158 № 3480-IV від 23.02.2006, ВВР, 2006, № 31, ст.268 № 3504-IV від 23.02.2006, ВВР, 2006, № 33, ст.280 № 3538-IV від 15.03.2006, ВВР, 2006, № 35, ст.295 № 170-V від 21.09.2006, ВВР, 2006, № 45, ст.443 № 462-V від 14.12.2006, ВВР, 2007, № 9, ст.74 № 526-V 526-16 ) від 22.12.2006, ВВР, 2007, № 11, ст.95 № 534-V від 22.12.2006, ВВР, 2007, № 10, ст.91 № 578-V від 11.01.2007, ВВР, 2007, № 13, ст.131 № 609-V від 07.02.2007, ВВР, 2007, № 15, ст.194 № 965-V від 19.04.2007, ВВР, 2007, № 32, ст.411 № 966-V від 19.04.2007, ВВР, 2007, № 32, ст.412 № 1071-V від 24.05.2007, ВВР, 2007, № 34, ст.447 } { Із змінами, внесеними згідно із Законами № 270-VI від 15.04.2008, ВВР, 2008, № 24, ст.236 № 801-VI від 25.12.2008, ВВР, 2009, № 23, ст.278 № 807-VI від 25.12.2008, ВВР, 2009, № 19, ст.261 № 839-VI від 13.01.2009, ВВР, 2009, № 23, ст.279 № 894-VI від 15.01.2009, ВВР, 2009, № 26, ст.317 № 1254-VI від 14.04.2009, ВВР, 2009, № 36-37, ст.511 № 1276-VI від 16.04.2009, ВВР, 2009, № 38, ст.535 № 1414-VI від 02.06.2009, ВВР, 2009, № 41, ст.600 № 1508-VI від 11.06.2009, ВВР, 2009, № 46, ст.699 } { Із змінами, внесеними згідно із Законами № 1616-VI від 21.08.2009, ВВР, 2009, № 50, ст.754 № 1657-VI від 21.10.2009, ВВР, 2010, № 4, ст.21 № 1708-VI від 05.11.2009, ВВР, 2010, № 5, ст.44 № 1876-VI від 11.02.2010, ВВР, 2010, № 18, ст.139 № 1940-VI від 04.03.2010, ВВР, 2010, № 20, ст.201 № 2258-VI від 18.05.2010, ВВР, 2010, № 29, ст.392 № 2262-VI від 18.05.2010, ВВР, 2010, № 28, ст.355 № 2286-VI від 21.05.2010, ВВР, 2010, № 31, ст.421 № 2339-VI від 15.06.2010, ВВР, 2010, № 32, ст.451 № 2395-VI від 01.07.2010, ВВР, 2010, № 38, ст.506 № 2396-VI від 01.07.2010, ВВР, 2010, № 38, ст.507 № 2453-VI від 07.07.2010, ВВР, 2010, № 41-42, № 43, № 44-45, ст.529 № 2464-VI від 08.07.2010, ВВР, 2011, № 2-3, ст.11 № 2507-VI від 09.09.2010, ВВР, 2011, № 4, ст.18 № 2677-VI від 04.11.2010, ВВР, 2011, № 19-20, ст.142 № 2756-VI від 02.12.2010 № 2808-VI від 21.12.2010 № 2852-VI від 22.12.2010 № 2924-VI від 13.01.2011 № 2950-VI від 14.01.2011 № 3028-VI від 15.02.2011 № 3228-VI від 08.04.2011 № 3267-VI від 21.04.2011).
2) Закон Української РСР «Про затвердження Кримінально-процесуального кодексу Української РСР» (Відомості Верховної Ради, № 2, ст. 15).
3. Внести зміни до таких законодавчих актів України:
3.1. У Податковому кодексі України ( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2011, N 13-14, N 15-16, N 17, ст.112):
1)               пункт 56.22. статті 56 викласти в такій редакції:
“56.22. Якщо платник податків оскаржує рішення податкового органу до суду, повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення у вигляді ухилення від сплати податків не може ґрунтуватися на такому рішенні контролюючого органу до остаточного вирішення справи судом. Це правило не поширюється на випадки, коли таке повідомлення про підозру базується не тільки на рішенні контролюючого органу, а й підтверджується додатково зібраними доказами відповідно до вимог кримінального процесуального законодавства України.
Початок досудового розслідування стосовно платника податків або повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення його службовим (посадовим) особам не може бути підставою для зупинення провадження у справі або залишення без розгляду скарги (позову) такого платника податків, поданої до суду у межах процедури апеляційного узгодження.”
2)               у пункті 58.4. статті 58:
абзац перший викласти в такій редакції:
“У разі коли судом за результатами розгляду кримінального провадження про кримінальне правопорушення, предметом якого є податки, збори, винесено обвинувальний вирок, що набрав законної сили, або винесено рішення про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами, відповідний контролюючий орган зобов'язаний визначити податкові зобов'язання платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена судовим рішенням, та прийняти податкове повідомлення-рішення про нарахування платнику таких податкових зобов'язань і застосування стосовно нього штрафних (фінансових) санкцій у розмірах, визначених цим Кодексом. ”
в абзаці другому слова “рішенням суду, забороняється до набрання законної сили рішенням суду у справі або винесення постанови про закриття такої кримінальної справи за нереабілітуючими підставами” замінити словами “судовим рішенням, забороняється до набрання законної сили судовим рішенням у кримінальному провадженні або винесення ухвали про закриття такого кримінального провадження за нереабілітуючими підставами”;
в абзаці третьому слова “порушення кримінальної справи” замінити словами “повідомлення особі про підозру у кримінальному провадженні”;
3)               у статті 78:
підпункт 78.1.11. пункту 78.1. викласти в такій редакції:
“78.1.11. отримано судове рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанову органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону; ”;
в абзаці другому підпункту 78.1.12. пункту 78.1. слова “або порушено кримінальну справу” замінити словами “або їм повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення”;
у пункті 78.2. слова “порушеної кримінальної справи” замінити словами “кримінального провадження”;
пункт 78.3. викласти в такій редакції:
“78.3. Працівникам податкової міліції забороняється брати участь у проведенні планових та позапланових виїзних перевірок платників податків, що проводяться органами державної податкової служби, якщо такі перевірки не пов'язані з веденням оперативно-розшукових справ або здійсненням кримінального провадження стосовно таких платників податків (посадових осіб платників податків), що знаходяться в їх провадженні. Перевірки платників податків податковою міліцією проводяться у межах повноважень, визначених законом, та у порядку, передбаченому Законом України "Про оперативно-розшукову діяльність", Кримінальним процесуальним кодексом України та іншими законами України.”;
4)               у пункті 85.5. статті 85 слова “кримінально-процесуальним законом” замінити словами “кримінальним процесуальним законодавством”;
5)               у пункті 86.9. статті 86 слова “кримінально-процесуальний закон” замінити словами “кримінально-процесуальне законодавство” у відповідних відмінках;
6)               у підпункті 102.2.2. пункту 102.2. статті 102 слова “ кримінальній справі винесено рішення про її” замінити словами “ кримінальному провадженні винесено рішення про його ”;
7)               у підпунктах 159.3.10. та 159.3.11. пункту 159.3. статті 159 слова “Кримінально-процесуальний кодекс України” замінити словами “Кримінальний процесуальний кодекс України” у відповідних відмінках;
8)               у підпункті 164.2.14. пункту 164.2. статті 164 слова “дізнання, досудового слідства” замінити словами “що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування”;
3.2. У Кримінально-виконавчому кодексі України (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2004, N 3-4, ст. 21):
1)               у частині першій статті 1 слово “злочинів” замінити словами “кримінальних правопорушень”;
2)               у частині четвертій статті 6 слово “злочину” замінити словами “кримінального правопорушення”;
3)               у статтях 35, 40, 46, 154, 166 слова “кримінально-процесуальне” замінити словами “кримінальне процесуальне” у відповідних відмінках;
4)               у частині третій статті 43 слова “з іншої кримінальної справи” замінити словами “в іншому кримінальному провадженні”;
5)               у частині другій статті 57 слово “справи” замінити словами “кримінального провадження”;
6)               у частині другій статті 88 слова “по одній справі” замінити словами “в одному кримінальному провадженні”;
7)               частину першу статті 90 викласти в такій редакції:
“У порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України, засуджений при необхідності провадження слідчих дій у кримінальному провадженні про кримінальне правопорушення, вчинене іншою особою або цією ж особою, за яке вона не була засуджена, чи у зв'язку з розглядом справи в суді може бути тимчасово залишений в слідчому ізоляторі або переведений з арештного дому, виправного центру, дисциплінарного батальйону або колонії до слідчого ізолятора.”
8)               у частині першій статті 104:
в абзаці третьому слова “виявлення, попередження і розкриття” замінити словами “попередження і виявлення”;
абзац п’ятий після слів “оперативно-розшукову діяльність” доповнити словами “або кримінальне провадження”;
9)               частину п’яту статті 113 викласти в такій редакції:
“5. Кореспонденція, яку засуджені адресують захиснику у кримінальному провадженні, що здійснює свої повноваження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України, перегляду не підлягає і надсилається за адресою протягом доби з часу її подачі. Кореспонденція, яку засуджені одержують від такого захисника, перегляду не підлягає.”
10)          у статті 152 слова “кримінальної справи” замінити словами “кримінального провадження”.
3.3. У Кодексі України про адміністративні правопорушення (Відомості Верховної Ради Української РСР (ВВР) 1984, додаток до N 51, ст.1122 ):
1)               статтю 38 викласти в такій редакції:
Стаття 38. Строки накладення адміністративного стягнення
Адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - два місяці з дня його виявлення, за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді).
Якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення.
У разі закриття кримінального провадження, але при наявності в діях порушника ознак адміністративного правопорушення адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через місяць з дня прийняття рішення про закриття кримінального провадження.
2)               у статті 185-5:
назву статті доповнити словом “присяжного”;
частину першу після слів “народного засідателя” доповнити словом “присяжного”;
3)               у пункті 8 частини першої статті 247 слова “порушення по даному факту кримінальної справи” замінити словами “повідомлення про підозру особі у кримінальному провадженні по даному факту”;
3.4. У Кримінальному кодексі України (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2001, N 25-26, ст.131):
1)               у статті 48 слова “розслідування або розгляду справи в суді” замінити словами “кримінального провадження”;
2)               статтю 65 доповнити частиною п’ятою такого змісту:
“5. Суд призначає покарання, узгоджене сторонами кримінального провадження, у випадку затвердження вироком угоди про примирення або про визнання вини.”;
3)               у частині третій статті 91 слово “Кримінально-процесуальним” замінити словами “Кримінальним процесуальним”;
4)               частину шосту статті 369 викласти в такій редакції:
“6. Особа, яка пропонувала чи дала хабар, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо стосовно неї мало місце вимагання хабара або якщо після давання хабара вона добровільно заявила про те, що сталося, , до повідомлення їй про підозру у вчиненні цього злочину, органу, наділеному законом правом починати кримінальне провадження.”
5)               у статті 374:
у частині першій слова “особою, яка проводить дізнання” виключити;
у частині другій слово “злочину” замінити словами “кримінального правопорушення”;
6)               у частині першій статті 383 слова “органу дізнання” замінити словами “органу досудового розслідування”;
7)               у статті 385:
абзац перший частини першої викласти в такій редакції:
“Відмова свідка від давання показань або відмова експерта чи перекладача без поважних причин від виконання покладених на них обов'язків у суді або під час провадження досудового розслідування, здійснення виконавчого провадження, розслідування тимчасовою слідчою чи спеціальною тимчасовою слідчою комісією Верховної Ради України -”;
у частині другій слова “дізнання, досудового слідства” замінити словами “досудового розслідування”;
8)               у частині першій статті 386 слово “слідства” замінити словом “розслідування”;
9)               у статті 387:
у назві статті слова “досудового слідства або дізнання” замінити словами “оперативно-розшукової діяльності, досудового розслідування”;
абзац перший частини першої викласти в такій редакції:
“Розголошення без дозволу прокурора, слідчого або особи, яка провадила оперативно-розшукову діяльність, даних оперативно-розшукової діяльності або досудового розслідування особою, попередженою в установленому законом порядку про обов'язок не розголошувати такі дані, -”;
абзац перший частини другої викласти в такій редакції:
“Розголошення даних оперативно-розшукової діяльності, досудового розслідування, вчинене суддею, прокурором, слідчим, працівником оперативно-розшукового органу незалежно від того, чи приймала ця особа безпосередньо участь у оперативно-розшуковій діяльності, досудовому розслідування, якщо розголошені дані ганьблять людину, принижують її честь і гідність”
10)          абзац перший частини першої статті 426 викласти в такій редакції:
“Умисне неприпинення злочину, що вчиняється підлеглим, або ненаправлення військовою службовою особою до органу досудового розслідування повідомлення про підлеглого, який вчинив кримінальне правопорушення, а також інше умисне невиконання військовою службовою особою дій, які вона за своїми службовими обов'язками повинна була виконати, якщо це заподіяло істотну шкоду, -”
11)          доповнити статтями 381-1 та 389-1 такого змісту:
“Стаття 381-1. Невиконання слідчим вказівок прокурора
1. Умисне систематичне невиконання слідчим органу досудового розслідування законних вказівок прокурора, наданих ним письмово у встановленому кримінальним процесуальним законом порядку, при здійсненні кримінального провадження, -
карається штрафом від трьохсот до п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до двох років або без такого.
Стаття 389-1. Умисне невиконання угоди про примирення або про визнання вини
1. Умисне невиконання засудженим угоди про примирення або угоди про визнання вини, -
карається арештом на строк до шести місяців або обмеженням волі на строк до трьох років.”
3.5. У пункті 2 частини другої статті 65 Кодексу адміністративного судочинства України (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2005, N 35-36, N 37, ст.446) слова “кримінальних справах” замінити словами “кримінальному провадженні”;
3.6. У Цивільному процесуальному кодексі України (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2004, N 40-41, 42, ст.492):
1)               у пункті 5 частини четвертої статті 81 та частині другій статті 120 слова “органів дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду” замінити словами “органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду”;
2)               у частині четвертій статті 110 слова “органу дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду” замінити словами “органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду”;
3.7. У Цивільному кодексі України (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2003, NN 40-44, ст.356):
1)               частину другу статті 265 виключити;
2)               у частині п’ятій статті 306 слова “чи з'ясування істини під час розслідування кримінальної справи” замінити словами “чи під час кримінального провадження”;
3)               пункт 2 частини другої статті 1167 викласти в такій редакції:
“2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;”;
4)               статтю 1176 викласти в такій редакції:
“Стаття 1176. Відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду
1. Шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування прокуратури або суду.
2. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.
3. Якщо кримінальне провадження закрито на підставі закону про амністію або акта про помилування, право на відшкодування шкоди не виникає.
4. Фізична особа, яка у процесі досудового розслідуваня або судового провадження шляхом самообмови перешкоджала з'ясуванню істини і цим сприяла незаконному засудженню, незаконному притягненню до кримінальної відповідальності, незаконному застосуванню запобіжного заходу, незаконному затриманню, незаконному накладенню адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, не має права на відшкодування шкоди.
5. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок постановлення судом незаконного рішення в цивільній справі, відшкодовується державою в повному обсязі в разі встановлення в діях судді (суддів), які вплинули на постановлення незаконного рішення, складу злочину за обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.
6. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.
7. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.”
3.8 У Митному кодексі України (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2002, N 38-39, ст.288):
1)               у частині другій статті 308 слова “досудового слідства у зв’язку з рослідуванням кримінальних справ” замінити словами “досудового розслідування у зв’язку з кримінальним провадженням”;
2)               частину другу статті 328 викласти в такій редакції:
“У разі закриття кримінального провадження, але за наявності в діях правопорушника ознак порушення митних правил, стягнення у вигляді попередження, штрафу може бути накладено не пізніш як через місяць з дня прийняття рішення про закриття кримінального провадження.”
3)               у частині першій статті 364 слова “кримінальної справи” замінити словами “кримінального провадження”;
4)               пункт 4 частини першої статті 391 виключити;
3.9. У Сімейному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2002 р., N 21-22, ст. 135):
1) у частині четвертій статті 164 слова “злочину, він порушує кримінальну справу” замінити словами “кримінального правопорушення, він письмово повідомляє про це орган досудового розслідування, який у порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України, розпочинає досудове розслідування”;
2) у частині другій статті 228 слова “чи кримінальною справою, яка є у їх провадженні” замінити словами “справою чи кримінальним провадженням”;
3.10. У статті 67 Кодексу торговельного мореплавства України (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1995, NN 47, 48, 49, 50, 51, 52, ст.349):
1) у назві статті слово “дізнання” замінити словами “посадова особа, уповноважена на вчинення процесуальних дій у кримінальному провадженні”;
2) частину першу викласти в такій редакції:
“Якщо на судні, що перебуває у плаванні, вчиняються діяння, передбачені законом України про кримінальну відповідальність, капітан судна уповноважений на вчинення процесуальних дій в порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством України та відповідною Інструкцією, яка затверджується Генеральним прокурором України за погодженням з центральним органом виконавчої влади в галузі транспорту та центральним органом виконавчої влади в галузі рибного господарства.”
3)               у частині другій слова “матеріали дізнання” замінити словами “зібрані матеріали”;
4)               у частині третій слово “кримінально-процесуальним” замінити словами “кримінальним процесуальним”;
3.11. У Законі України “Про судоустрій і статус суддів” (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2010, N 41-42, N 43, N 44-45, ст.529):
1)               статтю 21 доповнити частиною п’ятою такого змісту:
“5. З числа суддів місцевого загального суду обираються слідчі судді (суддя), які здійснюють повноваження з судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні в порядку, передбаченому процесуальним законом.
Слідчі судді (суддя) обираються зборами суддів цього суду за пропозицією голови суду на строк не більше двох років. До обрання слідчого судді відповідного суду його повноваження здійснює найстаріший за віком суддя цього суду.
2)               частину першу статті 24 доповнити пунктом 8-1 такого змісту:
“8-1) вносить на розгляд зборів суду пропозиції щодо кількості та персонального складу слідчих суддів;”
3)               частину першу статті 29 доповнити пунктом 8-1 такого змісту:
“8-1) здійснює повноваження слідчого судді та призначає з числа суддів апеляційного суду суддів (суддю) для здійснення таких повноважень у випадках, передбачених процесуальним законом;”
4)               у статті 48:
у частині третій слова “Кримінальна справа щодо судді може бути порушена” замінити словами “Судді може бути повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення”;
у частині четвертій слова “вмотивованої постанови” замінити словами “вмотивованого клопотання”;
у частині шостій слово “злочину” замінити словами “кримінального правопорушення”;
5)               статтю 57 викласти в такій редакції:
“Стаття 57. Статус народного засідателя, присяжного
1. Народним засідателем, присяжним є громадянин України, який у випадках, визначених процесуальним законом, вирішує справи у складі суду разом із суддею (суддями), забезпечуючи згідно з Конституцією України безпосередню участь народу у здійсненні правосуддя.
2. Народні засідателі, присяжні під час розгляду і вирішення справ користуються повноваженнями судді. Народні засідателі, присяжні виконують обов'язки, визначені пунктами 1 - 5 частини четвертої статті 54 цього Закону.”
6)               доповнити статтею 58-1 такого змісту:
“Стаття 58-1. Список присяжних
1. Для затвердження списку присяжних територіальне управління Державної судової адміністрації України звертається з поданням до відповідної місцевої ради, яка формує і затверджує у кількості, зазначеній у поданні, список громадян, що постійно проживають на території, на яку поширюється юрисдикція відповідного суду, відповідають вимогам статті 59 цього Закону і дали згоду бути присяжними.
2. У разі неприйняття місцевою радою протягом двох місяців з моменту отримання подання рішення про затвердження списку присяжних, територіальне управління Державної судової адміністрації України звертається з поданням щодо затвердження списку присяжних до відповідної обласної ради.
3. Список присяжних затверджується один раз на два роки і переглядається у разі необхідності за поданням територіального управління Державної судової адміністрації України.”
7)               у статті 59:
назву статті доповнити словом “присяжного”;
частину першу після слів “народним засідателем” доповнити словом “присяжним”;
частину другу після слів “народних засідателів” доповнити словами “та списків присяжних”;
частину третю після слів “народних засідателів” доповнити словами “або списку присяжних”;
8)               у статті 60:
назву статті доповнити словом “присяжного”;
частину першу викласти в такій редакції:
“1. Особа, яка відповідно до цього Закону не може бути включена до списку народних засідателів або списку присяжних, але включена до нього, увільняється від виконання обов'язків народного засідателя чи присяжного головою відповідного суду.”
частину другу, третю та четверту після слів “народного засідателя” доповнити словом “присяжного”;
9)               у статті 61:
назву статті після слів “народних засідателів” доповнити словом “присяжних”;
після частини другої доповнити новою частиною такого змісту:
“3. Залучення присяжних до виконання обов’язків в суді та їх виклик здійснюється в порядку, визначеному процесуальним законом.”
У зв’язку з цим частину третю та четверту вважати відповідно частинами четвертою та п’ятою;
частину четверту після слів “народного засідателя” доповнити словом “присяжного”;
частину п’яту після слів “народний засідатель” доповнити словом “присяжний”;
10)          у статті 62:
назву статті після слів “народних засідателів” доповнити словом “присяжних”;
перше речення частини першої статті викласти в такій редакції:
“Народним засідателям, присяжним за час виконання ними обов'язків у суді у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, виплачується винагорода.”;
частину третю викласти в такій редакції:
“3. На народних засідателів та присяжних поширюються гарантії незалежності і недоторканності суддів, установлені законом, на час виконання ними обов'язків зі здійснення правосуддя. За обґрунтованим клопотанням народного засідателя, присяжного заходи безпеки щодо нього можуть вживатися і після закінчення виконання цих обов'язків.”
11)          статтю 63 виключити;
12)          у пункті 1 частини першої статті 66 слова "в газетах "Голос України" або "Урядовий кур'єр" замінити словами “у визначених нею друкованих засобах масової інформації”;
13)          у частині першій статті 71 слова “в газетах "Голос України" та "Урядовий кур'єр"” замінити словами “у визначених нею друкованих засобах масової інформації”;
14)          статтю 115 доповнити частиною восьмою такого змісту:
“8. Збори суддів місцевих загальних судів у порядку, встановленому цим Законом, обирають слідчих суддів.”
15)          абзац шостий пункту 2 Розділу XIII ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ доповнити реченням такого змісту:
“Після 15 вересня 2010 року такі клопотання розглядаються Верховним Судом України на його засіданні у межах повноважень, якими наділявся Верховний Суд України до набрання чинності цим Законом.”
3.12. У Законі України “Про оперативно-розшукову діяльність” (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1992, N 22, ст.303):
1)               у статті 3 слово “Кримінально-процесуальний” замінити словами “Кримінальний процесуальний”;
2)               частину першу статті 4 викласти в такій редакції:
“Оперативно-розшукова діяльність ґрунтується на принципах верховенства права, законності, дотримання прав і свобод людини, взаємодії з органами державної влади, місцевого самоврядування і населенням.”
3)               в абзаці восьмому частини першої статті 5 слова “Державної кримінально-виконавчої служби України” замінити словами “Державної пенітенціарної служби України”;
4)               у статті 6:
пункт 1 частини першої викласти в такій редакції:
“1) наявність достатньої інформації, одержаної в установленому законом порядку, що потребує перевірки за допомогою оперативно-розшукових заходів і засобів, про:
- злочини, що готуються;
- осіб, які готують вчинення злочину;
- осіб, які переховуються від органів досудового розслідування, слідчого судді, суду або ухиляються від відбування кримінального покарання;
- осіб безвісно відсутніх;
- розвідувально-підривну діяльність спецслужб іноземних держав, організацій та окремих осіб проти України;
- реальну загрозу життю, здоров'ю, житлу, майну працівників суду і правоохоронних органів у зв'язку з їх службовою діяльністю, а також особам, які беруть участь у кримінальному судочинстві, членам їх сімей та близьким родичам, з метою створення необхідних умов для належного відправлення правосуддя; співробітників розвідувальних органів України у зв'язку із службовою діяльністю цих осіб, їх близьких родичів, а також осіб, які конфіденційно співробітничають або співробітничали з розвідувальними органами України, та членів їх сімей з метою належного здійснення розвідувальної діяльності;”;
частину другу викласти в такій редакції:
“Зазначені підстави можуть міститися в заявах, повідомленнях громадян, посадових осіб, громадських організацій, засобів масової інформації, у письмових дорученнях і постановах слідчого, вказівках прокурора, ухвалах слідчого судді, суду, матеріалах правоохоронних органів, у запитах і повідомленнях правоохоронних органів інших держав та міжнародних правоохоронних організацій, а також запитах повноважних державних органів, установ та організацій, визначених Кабінетом Міністрів України, про перевірку осіб у зв'язку з їх допуском до державної таємниці і до роботи з ядерними матеріалами та на ядерних установках.”
5)               у статті 7:
у пункті 1 частини першої слова “виявлення, припинення і розкриття” замінити словами “виявлення і припинення”;
пункт 2 частини першої після слів “та ухвали” доповнити словами “слідчого судді”;
у пункті 5 частини першої слова “з метою швидкого і повного розкриття злочинів та викриття винних” замінити словами “з метою швидкого і повного попередження, виявлення та припинення злочинів”;
доповнити новими частинами такого змісту:
“У разі виявлення ознак злочину, оперативний підрозділ, який здійснює оперативно-розшукову діяльність, зобов'язаний невідкладно направити зібрані матеріали, в яких зафіксовано фактичні дані про протиправні діяння окремих осіб та груп, відповідальність за які передбачена Кримінальним кодексом України, до відповідного органу досудового розслідування для початку та здійснення досудового розслідування в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України.
У випадку, якщо ознаки злочину виявлені під час проведення оперативно-розшукових заходів, які тривають і припинення цих заходів може негативно вплинути на результати кримінального провадження, підрозділ, який здійснює оперативно-розшукову діяльність, повідомляє відповідний орган досудового розслідування про виявлення ознак злочину, закінчує проведення оперативно-розшукового заходу, після чого направляє зібрані матеріали, в яких зафіксовано фактичні дані про протиправні діяння окремих осіб та груп, відповідальність за які передбачена Кримінальним кодексом України, до відповідного органу досудового розслідування.
Оперативні підрозділи Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, податкової міліції Державної податкової служби України, Державної пенітенціарної служби України, Державної прикордонної служби України проводять слідчі (розшукові) дії та негласні слідчі (розшукові) дій в кримінальному провадженні за дорученням слідчого, прокурора в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України. Письмові доручення щодо проведення слідчих (розшукових) та негласних слідчих (розшукових) дій, надані слідчим, прокурором в межах компетенції та у встановленому порядку, є обов’язковими для виконання оперативним підрозділом.”
6)               Статтю 8 викласти в такій редакції:
“Стаття 8. Права підрозділів, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність
Оперативним підрозділам для виконання завдань оперативно-розшукової діяльності при наявності передбачених статтею 6 цього Закону підстав надається право:
1) опитувати осіб за їх згодою, використовувати їх добровільну допомогу;
2) проводити контрольоване постачання та контрольну і оперативну закупівлю товарів, предметів та речовин, у тому числі заборонених для обігу, у фізичних та юридичних осіб незалежно від форм власності з метою виявлення та документування фактів протиправних діянь. Проведення контрольованого постачання, контрольної та оперативної закупівлі здійснюється згідно положень статті 267 Кримінального процесуального кодексу України в порядку, визначеному нормативно-правовими актами Міністерства внутрішніх справ України, податкової міліції Державної податкової служби України, Служби безпеки України, погодженими з Генеральною прокуратурою України та зареєстрованими у Міністерстві юстиції України;
3) порушувати в установленому законом порядку питання про проведення перевірок фінансово-господарської діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності та осіб, які займаються підприємницькою діяльністю або іншими видами господарської діяльності індивідуально, та брати участь в їх проведенні;
4) ознайомлюватися з документами та даними, що характеризують діяльність підприємств, установ та організацій, вивчати їх, за рахунок коштів, що виділяються на утримання підрозділів, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, виготовляти копії з таких документів, за вимогою керівників підприємств, установ та організацій - виключно на території таких підприємств, установ та організацій, а з дозволу слідчого судді в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України, - витребувати документи та дані, що характеризують діяльність підприємств, установ, організацій, а також спосіб життя окремих осіб, підозрюваних у підготовці або вчиненні злочину, джерело та розміри їх доходів, із залишенням копій таких документів та опису вилучених документів особам, в яких вони витребувані, та забезпеченням їх збереження і повернення у встановленому порядку. Вилучення оригіналів первинних фінансово-господарських документів забороняється, крім випадків, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України;
5) проводити операції по захопленню злочинців, припиненню злочинів, розвідувально-підривної діяльності спецслужб іноземних держав, організацій та окремих осіб;
6) відвідувати жилі та інші приміщення за згодою їх власників або мешканців для з'ясування обставин злочину, що готується, а також збирати відомості про протиправну діяльність осіб, щодо яких провадиться перевірка;
7) негласно виявляти та фіксувати сліди тяжкого або особливо тяжкого злочину, документи та інші предмети, що можуть бути доказами підготовки або вчинення такого злочину, чи одержувати розвідувальну інформацію, у тому числі шляхом проникнення та обстеження публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи згідно положень статті 263 Кримінального процесуального кодексу України;
8) виконувати спеціальне завдання з розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації згідно положень статті 268 Кримінального процесуального кодексу України;
9) здійснювати аудіо-, відео контроль особи, зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, електронних інформаційних мереж згідно положень статей 256, 259-261 Кримінального процесуального кодексу України;
10) накладати арешт на кореспонденцію, здійснювати її огляд та виїмку згідно положень статей 257, 258 Кримінального процесуального кодексу України;
11) здійснювати спостереження за особою, річчю або місцем, а також аудіо-, відеоконтроль місця згідно положень статей 265, 266 Кримінального процесуального кодексу України;
11-1) здійснювати установлення місцезнаходження радіоелектронного засобу згідно положень статті 264 Кримінального процесуального кодексу України;
12) мати гласних і негласних штатних та позаштатних працівників;
13) використовувати конфіденційне співробітництво згідно положень статті 271 Кримінального процесуального кодексу України;
14) отримувати від юридичних та фізичних осіб безкоштовно або за винагороду інформацію про злочини, які готуються або вчинені, та загрозу безпеці суспільства і держави;
15) використовувати за згодою адміністрації службові приміщення, транспортні засоби та інше майно підприємств, установ, організацій, а так само за згодою осіб - житло, інші приміщення, транспортні засоби і майно, які їм належать;
16) створювати та використовувати заздалегідь ідентифіковані (помічені) або несправжні (імітаційні) засоби згідно положень статті 269 Кримінального процесуального кодексу України;
17) створювати і застосовувати автоматизовані інформаційні системи;
18) застосовувати засоби фізичного впливу, спеціальні засоби та вогнепальну зброю на підставах і в порядку, встановлених законами про міліцію, Службу безпеки, Державну прикордонну службу України, державну охорону органів державної влади України та посадових осіб.
19) звертатися у межах своєї компетенції із запитами до правоохоронних органів інших держав та міжнародних правоохоронних організацій відповідно до законодавства України, міжнародних договорів України, а також установчих актів та правил міжнародних правоохоронних організацій, членом яких є Україна.
Прийняття рішення про проведення оперативно-розшукових заходів, подання та розгляд відповідних клопотань, проведення оперативно-розшукових заходів, фіксація та використання їх результатів, проведення цих заходів до постановлення ухвали слідчого судді та інші питання їх проведення регулюються згідно положень Глави 21 Кримінального процесуального кодексу України з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом, щодо мети проведення оперативно-розшукових заходів, суб’єкта ініціювання та проведення цих заходів, обґрунтування клопотання про їх проведення та підстав для його задоволення слідчим суддею, використання результатів оперативно-розшукових заходів та інших питань, обумовлених специфікою мети їх проведення. Прийняття рішень про проведення оперативно-розшукових заходів, які не потребують дозволу слідчого судді або рішення прокурора, здійснюється керівником відповідного оперативного підрозділу або його заступником з повідомленням про прийняте рішення прокурора.
Негласне обстеження публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи; аудіо-, відео контроль особи; зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, електронних інформаційних мереж; накладення арешту на кореспонденцію, здійснення її огляду та виїмки; установлення місцезнаходження радіоелектронного засобу проводяться на підставі ухвали слідчого судді, постановленої за клопотанням керівника відповідного оперативного підрозділу або його заступника, погодженого з прокурором. Застосування цих заходів проводиться виключно з метою запобігти вчиненню тяжкого або особливо тяжкого злочину, якщо іншим способом одержати інформацію неможливо.
Виключно з метою отримання розвідувальної інформації для забезпечення зовнішньої безпеки України, запобігання і припинення терористичних актів, розвідувально-підривних посягань спеціальних служб іноземних держав та іноземних організацій, зазначені заходи можуть здійснюватись лише за ухвалою слідчого судді без розголошення третій стороні, а заходи, що не потребують дозволу слідчого судді, – без повідомлення прокурора.
Для виконання окремих доручень в ході проведення оперативно-розшукової діяльності можуть залучатись працівники інших підрозділів.
При виконанні завдань оперативно-розшукової діяльності, пов'язаних з припиненням правопорушень у сфері податкового законодавства, права, передбачені цією статтею, надаються виключно органам податкової міліції у межах їх компетенції.
Координацію дій щодо реалізації прав підрозділів, які проводять оперативно-розшукову діяльність з метою боротьби з тероризмом, здійснює Служба безпеки України.
Розвідувальним органам України надаються права, передбачені частиною першою цієї статті, крім пунктів 2, 3, 5, 6, а також пункту 7 в частині негласного виявлення та фіксування слідів тяжкого або особливо тяжкого злочину, документів та інших предметів, що можуть бути доказами підготовки або вчинення такого злочину.”
7)               у статті 9:
у частині другій слово “адміністрацією” замінити словом “службою”;
перше речення частини третьої викласти в такій редакції:
“На особу, яка підозрюється в підготовці до вчинення злочину, переховується від органів досудового розслідування, суду або ухиляється від відбування кримінального покарання, безвісти зникла, ведеться тільки одна оперативно-розшукова справа.”
у частині п’ятій слова “суду щодо особи, в діях якої є ознаки тяжкого або особливо тяжкого злочину” замінити словами “слідчого судді з метою виявлення, попередження чи припинення тяжкого або особливо тяжкого злочину”;
у частині восьмій слово “адміністрація” замінити словом “служба”;
у частині десятій слова “нерозкриті злочини” виключити;
частину одинадцяту після слів “на запит органів” доповнити словом “досудового”;
частини чотирнадцяту та п’ятнадцяту викласти в такій редакції:
“Оперативно-розшукові заходи, пов'язані з тимчасовим обмеженням прав людини, проводяться з метою запобігання тяжким або особливо тяжким злочинам, їх виявлення та припинення, розшуку осіб, які ухиляються від відбування кримінального покарання або безвісти зникли, захисту життя, здоров'я, житла і майна працівників суду і правоохоронних органів та осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, припинення розвідувально-підривної діяльності проти України.
Спостереження за особою, річчю або місцем, а також аудіо-, відеоконтроль місця може проводитися з метою встановлення даних про особу та про її зв'язки у разі, коли є факти, які підтверджують, що нею готується тяжкий або особливо тяжкий злочин, для отримання відомостей, які вказують на ознаки такого злочину, для забезпечення безпеки працівників суду і правоохоронних органів та осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, членів їх сімей та близьких родичів цих осіб, а також з метою отримання розвідувальної інформації в інтересах безпеки суспільства і держави.”
8)               у статті 9-1:
пункт 1 частини першої викласти в такій редакції:
“1) щодо невстановлених осіб, які готують вчинення злочину, а також осіб, які переховуються від органів досудового розслідування, слідчого судді, суду або ухиляються від відбування кримінального покарання, - до їх встановлення або розшуку, але не більше строків давності притягнення до кримінальної відповідальності чи строків давності виконання обвинувального вироку; ”
пункт 2 частини першої виключити;
пункт 4 частини першої викласти в такій редакції:
“4) щодо осіб, стосовно яких є дані про участь у підготовці до вчинення злочину, - до встановлення та фіксації фактичних даних про протиправні діяння, відповідальність за які передбачена Кримінальним кодексом України, але не більше шести місяців;”
частину другу та третю викласти в такій редакції:
“За наявності даних, отриманих у ході ведення оперативно-розшукової справи, про участь особи у підготовці тяжкого та особливо тяжкого злочину строк ведення справи може бути продовжений до 12 місяців начальниками головних, самостійних управлінь Міністерства внутрішніх справ України, Центрального управління Служби безпеки України, головних управлінь, управлінь Міністерства внутрішніх справ України та податкової міліції Державної податкової служби України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, регіональних органів та органів військової контррозвідки Служби безпеки України, розвідувального органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах охорони державного кордону, територіальних органів спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах охорони державного кордону, Головою Державної прикордонної служби України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, керівником розвідувального органу Міністерства оборони України або їх заступниками за погодженням з Генеральним прокурором України, прокурорами Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя і прирівняними до них прокурорами, їх заступниками. Продовження строку ведення оперативно-розшукової справи, в рамках якої проводяться заходи, передбачені частиною четвертою статті 8 цього Закону та пунктом 6 частини другою статті 7 Закону України «Про контррозвідувальну діяльність», здійснюється без погодження прокурора.
Подальше продовження строку ведення оперативно-розшукової справи, але не більш як до 18 місяців, може бути здійснено Міністром внутрішніх справ України, Головою Служби безпеки України, першим заступником Голови Державної податкової служби України - начальником податкової міліції, а також Головою Державної прикордонної служби України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, керівником розвідувального органу Міністерства оборони України та начальником Управління державної охорони України за погодженням з Генеральним прокурором України або його заступником. Продовження строку ведення оперативно-розшукової справи, в рамках якої проводяться заходи, передбачені частиною четвертою статті 8 цього Закону та пунктом 6 частини другою статті 7 Закону України «Про контррозвідувальну діяльність», здійснюється без погодження прокурора.”
9)               у статті 9-2:
у пункт 1 частини першої після слів “від органів” доповнити словом “досудового”;
у пункті 2 частини першої слово “постановою” виключити;
пункт 3 частини першої викласти в такій редакції:
“3) закриття кримінального провадження слідчим, прокурором або судом”;
друге речення частини другої викласти в такій редакції:
“Якщо у такій справі здійснювались оперативно-розшукові заходи за рішенням слідчого судді, повідомлення про її закриття надсилається до відповідного суду в тридобовий строк.”
10)          у статті 10:
у пункті 1 слова “порушення кримінальної справи або проведення невідкладних слідчих дій” замінити словами “початку досудового розслідування”;
у пункті 2 слова “кримінальній справі” замінити словами “кримінальному провадженні”;
пункт 3 після слів “для попередження” доповнити словом “виявлення”;
11)          частину четверту статті 11 викласти в такій редакції:
“Забороняється залучати до виконання оперативно-розшукових завдань осіб, професійна діяльність яких пов’язана із збереженням професійної таємниці, а саме: адвокатів, нотаріусів, медичних працівників, священнослужителів, журналістів, - якщо таке співробітництво буде пов’язано з розкриттям конфіденційної інформації професійного характеру.”
12)          у частині третій статті 12 слово “розкриттю” замінити словом “виявленню”;
13)          пункт 4 частини другої статті 14 викласти в такій редакції:
“4) дає письмові вказівки про проведення оперативно-розшукових заходів з метою попередження та виявлення злочинів, про розшук осіб, які переховуються від органів досудового розслідування, слідчого судді, суду, ухиляються від відбування кримінального покарання, безвісно відсутні;” 
3.13. У Законі України “Про прокуратуру” (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1991, N 53, ст.793):
1)               частину четверту статті 7 викласти в такій редакції:
“Ніхто не має права без дозволу прокурора розголошувати дані перевірок і досудового розслідування до їх закінчення.”
2)               у частині другій статті 8 слова “або слідчого” виключити; 
3)               у статті 15:
у пункті 6 частини першої слова “слідчих прокуратури” виключити;
частину другу викласти в такій редакції:
“Письмові вказівки Генерального прокурора України з питань розслідування є обов'язковими для виконання всіма органами, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність та досудове розслідування.”
4)               статтю 17 виключити;
5)               у пункті 3 частини другої статті 20 слова “порушувати у встановленому законом порядку кримінальну справу” замінити словами “у встановленому законом порядку починати досудове розслідування, порушувати”;
6)               у статті 29:
пункт 1 частини другої викласти в такій редакції:
“1) розкриттю кримінальних правопорушень, захисту особи, її прав, свобод, власності, прав підприємств, установ, організацій від злочинних та кримінально протиправних посягань; ”
у пункті 2 частини другої слова “вчинений злочин” замінити словами “вчинене кримінальне правопорушення”;
у пункті 4 частини другої слова “громадян, які перебувають під слідством” замінити словами “осіб при здійсненні кримінального провадження”;
у пункті 5 частини другої слово “злочинам” замінити словами “кримінальним правопорушенням”;
у частині третій слово “злочинністю” замінити словами “вчиненням кримінальних правопорушень”;
7)               статті 30 та 32 викласти в такій редакції:
“Стаття 30. Нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання і досудове слідство
Прокурор вживає заходів до того, щоб органи, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування (дізнання та досудове слідство):
1) додержували передбаченого законом порядку початку та проведення оперативно-розшукової діяльності, досудового розслідування діянь, що містять ознаки кримінального правопорушення, закриття кримінального провадження, а також додержували строків здійснення досудового розслідування та тримання осіб під вартою;
2) не допускали порушення законності під час проведення оперативно-розшукової діяльності, досудового розслідування;
3) виявляли причини вчинення кримінальних правопорушень і умови, що сприяють цьому, вживали заходів до їх усунення.
Прокурор здійснює нагляд за додержанням законів при проведенні досудового розслідування (дізнання та досудового слідства) у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням. Повноваження прокурора при здійсненні нагляду за додержанням законів органами, що здійснюють досудове розслідування визначаються кримінальним процесуальним законодавством.
Прокурор має право в необхідних випадках доручати керівникам органів досудового розслідування, внутрішніх справ, національної безпеки проведення у підвідомчих їм підрозділах перевірок з метою усунення порушень та забезпечення повного розкриття діянь, що містять ознаки кримінального правопорушення.”
“Стаття 32. Обов'язковість вказівок прокурора
Письмові вказівки прокурора, його заступника органам, що проводять оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, які даються відповідно до положень Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність" та Кримінального процесуального кодексу України, є обов'язковими для цих органів.”
8)               у частині першій статті 33 слова “прокурор або його заступник подає чи підтримує поданий потерпілим цивільний позов про відшкодування збитків, заподіяних злочином” замінити словами “прокурор ініціює та підтримує в суді питання відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та вживає заходів для підтвердження її розміру у встановленому порядку”;
9)               статтю 36 викласти в такій редакції:
“Стаття 36. Підтримання державного обвинувачення в суді
Прокурор підтримує державне обвинувачення в судовому провадженні щодо кримінальних правопорушень, користуючись при цьому правами і виконуючи обов’язки, передбачені Кримінальним процесуальним кодексом України.
Під час судового провадження прокурор має право змінити обвинувачення, висунути додаткове обвинувачення або відмовитися від обвинувачення у випадках та в порядку, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України.”
10)          у статті 37:
перше речення частини першої викласти в такій редакції:
“Право внесення апеляційної, касаційної скарги на рішення, ухвали і постанови судів у цивільних, адміністративних, господарських справах надається прокурору і заступнику прокурора в межах їх компетенції, незалежно від їх участі в розгляді справи в суді першої інстанції.”
доповнити частиною другою такого змісту:
“Право внесення апеляційної, касаційної скарги на судові рішення в кримінальному провадженні надається службовим особам органів прокуратури, які приймали участь у судовому розгляді в якості прокурора, а також прокурору вищого рівня: Генеральному прокурору України, прокурорам Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя і прирівняним до них прокурорам, їх заступникам.”
11)          у частині другій статті 40 слова “відкликати із суду кримінальну справу, по якій обвинувачений не відданий до суду” виключити;
12)          у назві глави 4 слова “у кримінальних справах” замінити словами “у кримінальному провадженні”;
13)          у статті 46:
слова “і слідчими”, “слідчих прокуратури”, “і слідчий”, “і слідчі прокуратури”, “або слідчого прокуратури” виключити;
у частині третій слово "підписують" замінити словом "підписує";
14)          у статті 46-2 слова “і слідчі” виключити;
15)          у частині першій статті 47 слова “і слідчим органів прокуратури” виключити;
16)          у статті 48:
у назві статті слова "і слідчих" виключити;
у частині першій та третій слова “і слідчі” виключити;
у частині другій слова “прокурорсько-слідчі” замінити словом “прокурорські”;
17)          у статті 49 слова “і слідчі”, “і слідчі прокуратури”, “та слідчі”, “та слідчі прокуратури” у відповідних відмінках виключити;
18)          у статті 50 слова “і слідчий”, “або слідчим прокуратури”, “слідчому”, “слідчий прокуратури”, “і слідчі прокуратури” виключити;
19)          назву статті 50-1 доповнити словом “прокуратури”;
20)          у статті 55 слова “і слідчі прокуратури” виключити;
3.14. У Законі України “Про міліцію” (Відомості Верховної Ради УРСР (ВВР), 1991, N 4, ст. 20):
1)               у частині першій статті 2:
абзац п’ятий викласти в такій редакції:
“виявлення кримінальних правопорушень;”
після абзацу п’ятого доповнити новим абзацом такого змісту:
“участь в розкритті кримінальних правопорушень та розшуку осіб, які їх вчинили, в порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством; ”
У зв’язку з цим абзаци шостий – дев'ятий вважати відповідно абзацами сьомим – десятим;
абзац восьмий після слів “від злочинних” доповнити словом “та кримінально-протиправних”;
2)               у частині першій статті 10:
у пункті 2 слова “припиняти та розкривати злочини” замінити словами “і припиняти кримінальні правопорушення”;
у пункті 3 слово “злочини” замінити словом “кримінальні”;
пункт 4 викласти в такій редакції:
“4) брати участь у розкритті кримінальних правопорушень в порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством; ”
у пункті 7 слово “злочинів” замінити словами “кримінальних правопорушень”;
у пункті 9 слова “дізнання, слідства” замінити словами “досудового розслідування, слідчого судді”;
пункт 11 після слів “прокурора, слідчого” доповнити словом “слідчого судді”;
3)               у статті 11:
пункти 3, 5 та 9 частини першої викласти в такій редакції:
“3) викликати громадян і службових осіб у зв'язку з матеріалами, що знаходяться в їх провадженнях;”
“5) затримувати і тримати у спеціально відведених для цього приміщеннях:
осіб, підозрюваних у вчиненні злочину, обвинувачених, які переховуються від слідства чи суду, засуджених, які ухиляються від виконання кримінального покарання, - на строки і в порядку, передбачені законом;
осіб, щодо яких як запобіжний захід обрано тримання під вартою, - на строк, встановлений судом, але не більше десяти діб;
осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, для складання протоколу або розгляду справи по суті, якщо ці питання не можуть бути вирішені на місці, - на строк до трьох годин, а у необхідних випадках для встановлення особи і з'ясування обставин правопорушення - до трьох діб з повідомленням про це письмово прокуророві протягом 24 годин з моменту затримання;
неповнолітніх віком до 16 років, які залишилися без опікування, - на строк до передачі законним представникам або до влаштування у встановленому порядку, а неповнолітніх, які вчинили суспільно небезпечні діяння і не досягли віку, з якого настає кримінальна відповідальність, - до передачі їх законним представникам або направлення у приймальники-розподільники для дітей, але не більш як на 8 годин;
осіб, які виявили непокору законній вимозі працівника міліції, - до розгляду справи судом, але не більше ніж на 24 години;
осіб, які перебували в громадських місцях у стані сп'яніння, якщо їх вигляд ображав людську гідність і громадську мораль або якщо вони втратили здатність самостійно пересуватися чи могли завдати шкоди оточуючим або собі, - до передачі їх в спеціальні медичні заклади або для доставки до місця проживання, а при відсутності таких - до їх витвереження;
військовослужбовців, які вчинили діяння, що підпадають під ознаки кримінального або адміністративного правопорушення, - до передачі їх військовослужбовцям Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або військового командування;
осіб, які мають ознаки вираженого психічного розладу і створюють у зв'язку з цим реальну небезпеку для себе і оточуючих, - до передачі їх у лікувальні заклади, але не більш як на 24 години;
іноземців та осіб без громадянства, які розшукуються правоохоронними органами інших держав як підозрювані, обвинувачені у вчиненні злочину або як засуджені, які ухиляються від виконання кримінального покарання, - в порядку та на строки, передбачені законодавством України, міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України; ”
“9) за дорученням слідчого органу досудового розслідування, прокурора проводити або брати участь у проведенні процесуальних дій в кримінальному провадженні та виконувати ухвали слідчого судді, суду про привід учасників кримінального провадження в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України;”
доповнити частину першу пунктом 9-1 такого змісту:
“9-1) застосовувати до особи електронні засоби контролю в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України;”
у пункті 10 частини першої слова фото-, кіно-, відеозйомку і звукозапис, прослухування телефонних розмов з метою розкриття злочинів” виключити;
пункт 11 частини першої викласти в такій редакції:
“11) проводити фотографування, звукозапис, кіно- і відеозйомку, дактилоскопію осіб, які затримані за підозрою у вчиненні злочину, взяті під варту, підозрюються чи обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, а також осіб, підданих адміністративному арешту;”
у пункті 12 частини першої слова “кіно-, фото- і звукофіксацію” замінити словами “аудіо, відео-, фотофіксацію”;
підпункт “в” пункту 15 частини першої після слів “перебуває під” доповнити словами “домашнім арештом або”;
у пункті 29 частини першої слово “злочинністю” замінити словами “кримінальними правопорушеннями”;
у частині другій слово “злочинів” замінити словами “кримінальних правопорушень”;
4)               у частині третій статті 13 слова “розслідування кримінальних справ” замінити словами “кримінального провадження”.
3.15. У Законі України “Про Службу безпеки України” (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1992, N 27, ст.382):
1)               у частині першій статті 24:
пункт 3 викласти в такій редакції:
“3) виявляти, припиняти та розкривати кримінальні правопорушення, розслідування яких віднесено законодавством до компетенції Служби безпеки України, проводити їх досудове розслідування; розшукувати осіб, які переховуються у зв'язку із вчиненням зазначених кримінальних правопорушень;”
у пункті 12 слово “злочинністю” замінити словами “вчиненням кримінальних правопорушень”;
2)               у статті 25:
у пункті 7 частини першої слова “з наступним повідомленням прокурора протягом 24 годин” замінити словами “в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України”;
у пункті 6 частини другої слова “накладати арешт на грошові кошти та інші цінності фізичних та юридичних осіб, вилучати предмети і документи із складанням відповідного акта. Копії акта вручаються громадянину чи представнику підприємства, установи, організації” замінити словами “а також вилучати предмети і документи в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України”;
частину третю виключити;
3.16. Пункт 6 частини другої статті 7 Закону України “Про контррозвідувальну діяльність” (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2003, N 12, ст.89)викласти в такій редакції:
“6) виключно з метою попередження, своєчасного виявлення і припинення розвідувальних, терористичних та інших посягань на державну безпеку України, отримання інформації в інтересах контррозвідки здійснювати на підставі відповідної контррозвідувальної справи заходи, визначені частиною третьою статті 8 Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність", - лише за ухвалою слідчого судді, без розголошення третій стороні;”
3.17. У Законі України “Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства” (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1995, N 1, ст. 1):
1)               у назві закону слова “органів дізнання, досудового слідства” замінити словами “правоохоронних органів, суду”;
2)               у статті 1:
пункт 1 частини першої викласти в такій редакції:
“1) незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян;”
у частині другій слова “дізнання, досудового слідства” замінити словами “що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування,”;
3)               у статті 2:
пункти 1-1 та 2 частини першої викласти в такій редакції:
“11) встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали суду про повернення справи на новий судовий розгляд) факту незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів;
2) закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або не встановленні достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанні можливостей їх отримати;”
пункт 3 частини першої виключити;
частину другу викласти в такій редакції:
“Право на відшкодування шкоди, завданої зазначеними у статті 1 цього Закону оперативно-розшуковими заходами, виникає у випадках, передбачених пунктом 11 частини першої цієї статті, або за умови, що протягом шести місяців після проведення таких заходів не було розпочате кримінальне провадження за результатами цих заходів.”
4)               у пункті 2 частини першої статті 3 слова “дізнання чи досудового слідства” замінити словами “досудового розслідування”;
5)               у частині п’ятій статті 4 слова “дізнання, досудового слідства” замінити словами “що здійснюють оперативно розшукову діяльність, досудове розслідування,”;
6)               частину першу статті 6 викласти в такій редакції:
“Громадянин, звільнений з роботи (посади) у зв'язку з незаконним засудженням або відсторонений від посади у зв'язку з незаконним притягненням до кримінальної відповідальності, має бути поновлений на колишній роботі (посаді), а в разі неможливості цього (ліквідація підприємства, установи, організації, скорочення посади, а також наявність інших передбачених законом підстав, що перешкоджають поновленню на роботі (посаді) - йому має бути надано державною службою зайнятості іншу підходящу роботу. Робота (посада) надається громадянинові не пізніше місячного терміну з дня звернення, якщо воно надійшло протягом трьох місяців з моменту набрання законної сили виправдувальним вироком або винесення постанови (ухвали) про закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або не встановленні достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанні можливостей їх отримати.”
7)               у статті 11:
у частині першій та третій слова “дізнання” замінити словами “що здійснює оперативно-розшукову діяльність”;
частину другу викласти в такій редакції:
“У разі постановлення виправдувального вироку, закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або не встановленні достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанні можливостей їх отримати, а також у разі закриття справи про адміністративне правопорушення орган, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчий, прокурор або суд зобов'язані на прохання особи в місячний строк письмово повідомити про своє рішення трудовий колектив, в якому працює особа, або за її місцем проживання.”
8)               частину першу статті 12 викласти в такій редакції:
“Розмір відшкодовуваної шкоди, зазначеної в пунктах 1, 3, 4 статті 3 цього Закону, залежно від того, який орган провадив слідчі (розшукові) дії чи розглядав справу, в місячний термін з дня звернення громадянина визначають відповідні органи, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суд, про що виносять постанову (ухвалу). Якщо кримінальне провадження закрито судом при розгляді кримінальної справи в апеляційному або касаційному порядку, зазначені дії провадить суд, що розглядав справу у першій інстанції.”
9)               статтю 14 викласти в такій редакції:
“Стаття 14. Заяву про оскарження постанови про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування чи прокуратури, на вибір громадянина може бути подано до суду за місцем його проживання або за місцезнаходженням відповідного органу. що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування чи прокуратури. Сторони в цих справах звільняються від сплати судових витрат.”;
3.18. У Законі України “Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів” ( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1994, N 11, ст.50 ):
1) підпункти “б” та “д” пункту 1 статті 2 викласти в такій редакції:
“б) кримінальному провадженні та провадженні у справах про адміністративні правопорушення;”
“д) виконанні вироків, рішень, ухвал і постанов судів, постанов органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування та прокурорів;”
2) у статті 4 слово “Кримінально-процесуальний” замінити словами “Кримінальний процесуальний”, слова “Про статус суддів” замінити словами “Про судоустрій і статус суддів”;
3)               частину другу статті 16 викласти в такій редакції:
“У разі, коли є достатньо даних, що вказують на ознаки кримінального правопорушення, в порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством, здійснюється початок досудового розслідування. ”
3.19. У Законі України “Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві” (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1994, N 11, ст.51):
1)               у статті 1 слово “злочинів” замінити словами “кримінальних правопорушень”, слово “справ” замінити словом “проваджень”;
2)               у частині першій статті 2:
пункти “а” та “б” викласти в такій редакції:
“а) особа, яка заявила до правоохоронного органу про кримінальне правопорушення або в іншій формі брала участь чи сприяла у виявленні, попередженні, припиненні і розкритті кримінальних правопорушень; ”
“б) потерпілий та його представник у кримінальному провадженні;”
пункт “г” виключити;
3)               у статті 3:
частину другу викласти в такій редакції:
“2. Рішення про застосування заходів безпеки приймається слідчим, прокурором, судом, у провадженні яких знаходяться кримінальні провадження щодо кримінальних правопорушень, у розслідуванні чи судовому розгляді яких брали або беруть участь особи, зазначені у статті 2 цього Закону, а також органом (підрозділом), що здійснює оперативно-розшукову діяльність, щодо осіб, які брали участь або сприяли у виявленні, попередженні, припиненні злочинів.
Рішення про застосування заходів безпеки може бути прийнято слідчим суддею у випадках, передбачених статтею 204 Кримінального процесуального кодексу України.”
абзац перший частини третьої викласти в такій редакції:
“3. Здійснення заходів безпеки покладається за підслідністю на органи служби безпеки або внутрішніх справ, у складі структур яких з цією метою створюються спеціальні підрозділи. Безпека осіб, яких беруть під захист, якщо кримінальні провадження знаходяться у провадженні податкової міліції, прокуратури або суду, здійснюється за їх рішенням відповідно органами служби безпеки, органами внутрішніх справ чи органами і установами виконання покарань та слідчими ізоляторами. ”
4)               у статті 4 слово “Кримінально-процесуальний” замінити словами “Кримінальний процесуальний”;
5)               пункт “в” частини другої статті 6 викласти в такій редакції:
“в) звертатися до слідчого, прокурора, суду, у провадженні якого знаходиться кримінальне провадження, з клопотанням щодо прийняття рішення про застосування заходів безпеки при провадженні процесуальних дій або про скасування здійснюваних заходів. ”
6)               у частині першій статті 15:
пункти “а” та “в” викласти в такій редакції:
“а) обмеження відомостей про особу в матеріалах перевірки (заявах, поясненнях тощо), а також протоколах слідчих дій і інших матеріалах кримінального провадження, заміни прізвища, імені, по батькові в цих документах псевдонімами за постановою органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора або за ухвалою слідчого судді, суду про зміну анкетних даних. Ці постанови (ухвали) до матеріалів справи не приєднуються, а зберігаються окремо в органі, у провадженні якого знаходиться кримінальне провадження; ”
“в) не оголошення будь-яким способом дійсних анкетних даних про осіб, які взяті під захист і підлягають виклику в судове засідання;”
у пункті “б” слово “кримінально-процесуального” замінити словами “кримінального процесуального”;
7)               у частині другій статті 19 слово “кримінально-процесуальним” замінити словами “кримінальним процесуальним”;
8)               у статті 22:
перше речення частини другої викласти в такій редакції:
“Орган, який здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд, одержавши заяву або повідомлення про загрозу безпеці особи, зазначеної у статті 2 цього Закону, зобов'язані перевірити цю заяву (повідомлення) і в строк не більше трьох діб, а у невідкладних випадках - негайно прийняти рішення про застосування або про відмову у застосуванні заходів безпеки.”;
абзац другий частини другої викласти в такій редакції:
“В разі наявності в заяві (повідомленні) про загрозу безпеці особи, зазначеної в статті 2 цього Закону, відомостей про кримінальне правопорушення слідчий, прокурор в порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством, починає досудове розслідування, а орган, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчий суддя, суд – спрямовує заяву (повідомлення) відповідному органу досудового розслідування для початку досудового розслідування.”;
абзац другий частини третьої викласти в такій редакції:
“Про вжиті заходи безпеки та їх результати орган, який здійснює заходи, інформує слідчого, прокурора, суд, у провадженні якого знаходиться кримінальне провадження, а також слідчого суддю, якщо рішення про застосування заходів безпеки приймалося ним, а в разі усунення загрози подає відповідному органу за місцем перебування особи, взятої під захист, клопотання про скасування заходів безпеки.”;
у частині п’ятій слова “дізнання, слідчим, прокурором, судом” замінити словами “слідчим, прокурором, слідчим суддею, судом”;
3.20. У Законі України “Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю” (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1993, N 35, ст.358):
1)               у статтях 4, 11 слово “Кримінально-процесуальний” замінити словами “Кримінальний процесуальний” у відповідних відмінках;
2)               у статті 12:
у частині третій слова “кримінальних справ” замінити словами "кримінального провадження";
у пункті “б” частини четвертої слова “накладати арешт на грошові кошти та інші цінності фізичних та юридичних осіб, вилучати предмети і документи із складанням відповідного акта. Копії акта вручаються громадянину чи представнику підприємства, установи, організації.” замінити словами “а також вилучати предмети і документи в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України”;
у частині п’ятій слова “кримінально-процесуальним законом” замінити словами “кримінальним процесуальним законодавством”;
частину шосту викласти в такій редакції:
“6. Спеціальні підрозділи по боротьбі з організованою злочинністю можуть починати та здійснювати досудове розслідування, передавати через відповідного прокурора по нагляду за виконанням законів спеціальними підрозділами за підслідністю в інші органи внутрішніх справ і Служби безпеки України кримінальні провадженні, що були ними розпочаті, у такому ж порядку витребувати і приймати від них до свого провадження кримінальні провадження про злочини, вчинені організованими злочинними угрупованнями. Питання вирішення спорів про підслідність зазначених кримінальних проваджень регулюються цим Законом і Кримінальним процесуальним кодексом України.”;
3)               у частині другій статті 14 слова “попередьного розслідування чи судового розгляду справ” замінити словами “досудового розслідування чи судового провадження”;
4)               у частині шостій статті 16 слова “кримінальні справи” замінити словами “кримінальні провадження”;
5)               у частині першій статті 25:
пункт “в” виключити;
пункт “г” викласти в такій редакції:
“г) у разі закриття слідчим чи прокурором кримінального провадження, розпочатого за поданням Комітету, він має право внести на пленарне засідання Верховної Ради України питання щодо створення незалежної слідчої групи, призначення незалежного прокурора по нагляду за досудовим розслідуванням;”
6)               у статті 26:
частину другу викласти в такій редакції:
“2. Для здійснення нагляду за виконанням законів спеціальними підрозділами по боротьбі з організованою злочинністю, здійсненням досудового розслідування відповідних злочинів, а також підтриманням державного обвинувачення в суді по цим кримінальним провадженням в Генеральній прокуратурі України створюється управління, а в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі - його відділи.”
у частині п’ятій слова “мають право давати санкції на арешт та інші повноваження” замінити словами “здійснюють повноваження”;
3.21. У Законі України “Про попереднє ув’язнення” (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1993, N 35, ст.360):
1) у статті 1:
частину першу викласти в такій редакції:
“Попереднє ув'язнення відповідно до кримінального процесуального законодавства України є запобіжним заходом щодо підозрюваного, обвинуваченого (підсудного) у вчиненні злочину, за який може бути призначено покарання у вигляді позбавлення волі. ”;
у частині другій слово “Кримінально-процесуальним” замінити словами “Кримінальним процесуальним”;
2) частину першу статті 2 викласти в такій редакції:
“Метою попереднього ув'язнення є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов’язків, а також запобігання можливому ухиленню особи, взятої під варту, від слідства і суду, перешкоджанню кримінальному провадженню або зайняттю злочинною діяльністю, а також забезпечення виконання вироку.”;
4)               у статті 3 слова “взяття під варту” замінити словами “тримання під вартою”, слово “Кримінально-процесуального” замінити словами “Кримінального процесуального”;
5)               у статті 9:
в абзаці сьомому частини першої слова “кримінальної справи” замінити словами “кримінального провадження”;
у частині четвертій слова “взяття під варту в зв’язку з провадженням в іншій справі” замінити словами “тримання під вартою в зв’язку з іншим кримінальним провадженням”;
6)               у статті 13:
у частині першій слово “справа” замінити словами “кримінальне провадження”;
у частині четвертій слова “постанови судді на обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту або на постанову про продовження строків тримання під вартою” замінити словами “ухвали судді про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або на ухвалу судді про продовження строків тримання під вартою”;
частину п’яту викласти в такій редакції:
“Інші скарги, заяви, клопотання і листи, пов'язані з кримінальним провадженням, не пізніше трьох діб з часу їх подачі надсилаються адміністрацією місця попереднього ув'язнення особі або органу, в провадженні яких знаходиться кримінальне провадження. Ця особа або орган розглядають їх у встановленому законом порядку. Скарги, заяви і листи, що містять відомості, розголошення яких може перешкодити кримінальному провадженню, за належністю не надсилаються, а передаються на розгляд особі або органу, в провадженні яких знаходиться кримінальне провадження, про що сповіщається особа, яка перебуває під вартою, та прокурор, який здійснює нагляд за проведенням досудового розслідування.”
у частині шостій слова “провадженням у справі” замінити словами “кримінальним провадженням”;
у частині дев’ятій слова “до статті 44 Кримінально-процесуального кодексу України” замінити словами “до положень Кримінального процесуального кодексу України”;
7)               у статті 20:
у назві статті слова “взяття під варту” замінити словами “тримання під вартою”;
частину першу після абзацу третього доповнити новим абзацом такого змісту:
“ внесення застави, визначеної слідчим суддею, судом в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою;”
у зв’язку з цим абзац четвертий вважати абзацом п’ятим;
абзац п’ятий викласти в такій редакції:
“закінчення встановленого в ухвалі слідчого судді, суду або передбаченого законом строку тримання під вартою як запобіжного заходу, якщо цей строк не продовжено в установленому законом порядку. Начальник установи попереднього ув'язнення зобов'язаний негайно звільнити з-під варти обвинуваченого, щодо якого ухвала слідчого судді, суду про продовження строку тримання під вартою на день закінчення строку тримання під вартою не надійшла. При цьому він надсилає повідомлення особі чи органу, у провадженні яких перебуває кримінальне провадження, та відповідному прокурору, який здійснює нагляд за розслідуванням.”
частину другу викласти в такій редакції:
“Звільнення осіб з-під варти в разі скасування або зміни цього запобіжного заходу провадить начальник установи попереднього ув'язнення на підставі ухвали слідчого судді, ухвали або вироку суду.”
у частині третій слова “постанова, вирок або ухвала” замінити словами “ухвала або вирок”;
8)               у частині третій статті 21:
в абзаці четвертому слова “слідчого, особи, яка проводить дізнання, прокурора та суду (судді)” замінити словами “слідчого, прокурора, слідчого судді та суду”;
абзац п’ятий викласти в такій редакції:
“повідомити особам під час взяття їх під варту про підстави та мотиви взяття під варту, роз'яснити право на оскарження в суді підстав та мотивів взяття під варту, надати в друкованому вигляді роз'яснення положень статей 28, 29, 55, 56, 59, 62 та 63 Конституції України, статті 9 цього Закону та інших прав осіб, взятих під варту, які встановлені законом, а також забезпечити можливість реалізації інших прав осіб, взятих під варту, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, забезпечити наявність у достатній кількості текстів Конституції України, Кримінального, Кримінального процесуального, Кримінально-виконавчого, Цивільного, Цивільного процесуального кодексів України, законів України "Про попереднє ув'язнення", "Про прокуратуру", "Про міліцію", "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями правоохоронних органів, суду", інших нормативно-правових актів, що визначають статус та повноваження правоохоронних органів, права та обов'язки осіб, взятих під варту, порядок тримання під вартою, порядок відшкодування збитків, завданих неправомірними діями або бездіяльністю працівників правоохоронних органів та місць попереднього ув'язнення, а також забезпечити можливість користування особами, взятими під варту, текстами зазначених нормативно-правових актів та науково-методичною літературою з цих питань.”;
3.22. У Законі України “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму” (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2003, N 1, ст. 2):
1)               у статтях 1, 12 слово “Кримінально-процесуальний” замінити словами “Кримінальний процесуальний” у відповідних відмінках;
2)               пункт 18 частини другої статті 18 викласти в такій редакції:
“18) повідомляє суб'єкта первинного фінансового моніторингу після надходження відповідної інформації від правоохоронних органів, уповноважених приймати рішення відповідно до кримінального процесуального законодавства, про факт початку досудового розслідування (або про факт закриття кримінального провадження в ході досудового розслідування) за повідомленнями такого суб'єкта, що надійшло до Спеціально уповноваженого органу відповідно до вимог статей 15, 16 цього Закону, а також надає йому інформацію про прийняті судами рішення за такими кримінальними провадженнями з одночасним повідомленням відповідного суб'єкта державного фінансового моніторингу. Порядок такого повідомлення та інформування суб'єкта первинного фінансового моніторингу і суб'єкта державного фінансового моніторингу встановлюється Спеціально уповноваженим органом;”
3)               у частині шостій статті 22 слова “розслідування кримінальних справ” замінити словами “кримінального провадження”;
3.23. Частину третю статті 88 Закону України “Про виконавче провадження” (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1999, N 24, ст.207) викласти в такій редакції:
“3. У разі проведення виїмки в порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України, державний виконавець на підставі ухвали слідчого судді, суду про виїмку документа виконавчого провадження зобов'язаний пред'явити або виготовити та видати слідчому копії документів виконавчого провадження. У разі якщо слідчий вимагає видати оригінал документа виконавчого провадження, державний виконавець зобов'язаний додати до документів виконавчого провадження копію документа, засвідчену в порядку, встановленому частиною першою цієї статті, після чого видати оригінал документа. Ухвала слідчого судді, суду про проведення виїмки і другий примірник протоколу виїмки та другий примірник опису додаються до документів виконавчого провадження.”
3.24. У Законі України “Про нотаріат” (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1993, N 39, ст.383):
1)               у частині п’ятій статті 8 слова “органів дізнання і досудового слідства у зв'язку з” замінити словами “органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування у зв'язку з кримінальним провадженням,”
2)               у підпункті “г” пункту 2 частини першої статті 12 слова “винесення постанови про припинення кримінальної справи” замінити словами “закриття кримінального провадження”;
3.25. У пункті 2 частини десятої статті 76 Закону України “Про банки і банківську діяльність” (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2001, N 5-6, ст.30) слова “є обвинуваченою по кримінальній справі” замінити словами “якій повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення”;
3.26. У пункті 12 частини першої статті 11 Закону України “Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції” (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2011, N 21, ст.144) слово “злочину” замінити словами “кримінального правопорушення”;
3.27. У Регламенті Верховної Ради України, затвердженому Законом України "Про Регламент Верховної Ради України" від 10 лютого 2010 року N 1861-VI (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2010, N 14-15, N 16-17, ст.133 ):
1)               у частині п’ятій статті 174 слова “прокуратури для порушення кримінальної справи” замінити словами “досудового розслідування для здійснення досудового розслідування”;
2)               у частині третій статті 176 слова “висновку, передбачених Кримінально-процесуальним” замінити словами “акту, передбачених Кримінальним процесуальним”;
3.28. У пункті 5 частини п’ятої статті 2 Закону України “Про прикордонний контроль” (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2010, N 6, ст.46) слово “кримінально-процесуальних” виключити;
3.29. Пункт 4 частини першої статті 37 Закону України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень” (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2004, N 11, ст.140) виключити;
3.30. Частину третю статті 7 Закону України “Про демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією і правоохоронними органами держави” (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2003, N 46, ст.366) викласти в такій редакції:
Контроль за діяльністю Служби безпеки України, розвідувальних і контррозвідувальних органів України, оперативних підрозділів, які проводять оперативно-розшукову діяльність, а також органів досудового розслідування здійснюється з дотриманням вимог законів України "Про Службу безпеки України", "Про розвідувальні органи України", "Про контррозвідувальну діяльність", "Про оперативно-розшукову діяльність", "Про Військову службу правопорядку в Збройних Силах України", інших законів та Кримінального процесуального кодексу України.”;
3.31. Статтю 31 Закону України “Про статус депутатів місцевих рад” (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2002, N 40, ст.290) викласти в такій редакції:
“Стаття 31. Особливості повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення депутата місцевої ради
1. Повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення депутата місцевої ради може бути здійснено відповідно Генеральним прокурором України, заступником Генерального прокурора України, прокурором Автономної Республіки Крим, області, міст Києва або Севастополя в межах його повноважень.
Прокурор, який здійснив повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення депутату місцевої ради сповіщає про це відповідну місцеву раду не пізніше наступного робочого дня з дня повідомлення про підозру.
2. Суд, який обрав запобіжний захід стосовно депутата місцевої ради, повідомляє про це відповідну місцеву раду не пізніше наступного робочого дня з дня застосування запобіжного заходу.”
3.32. У Законі України “Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України” (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2002, N 32, ст.225):
1)               у частині першій статті 3
абзац п’ятий виключити;
У зв’язку з цим абзаци шостий - дванадцятий вважати відповідно абзацами п’ятим - одинадцятим;
в абзаці десятому слова “іншим органам дізнання, органам попереднього (досудового) слідства” замінити словами “органам, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органам досудового розслідування”;
2)               у статті 5:
абзац п’ятий пункту 2 частини п’ятої виключити;
У зв’язку з цим абзац шостий вважати абзацом п’ятим;
у частині одинадцятій слова “керівники підрозділів дізнання” виключити;
3)               у частині першій статті 7:
пункти 3 та 11 викласти в такій редакції:
“3) викликати осіб, зазначених у пункті 2 цієї статті, для дачі пояснень у справах про правопорушення, що знаходяться в її провадженні;”
“11) вести облік кримінальних та інших правопорушень у Збройних Силах України та проводити періодичні звірки з даними відповідних військових прокуратур;”
абзац другий пункту 4 викласти в такій редакції:
"підозрюваних у вчиненні злочину, обвинувачених (підсудних), які переховуються від органів досудового розслідування або суду, засуджених, які ухиляються від виконання кримінального покарання;"
пункти 10 та 29 виключити;
4)               у частині першій статті 8:
пункт 3 виключити;
у пункті 6 слова “від органів дізнання, попереднього (досудового) слідства” замінити словами “від органів досудового розслідування”;
3.33. У пункті 2 частини 10 статті 47 Закону України “Про фінансові послуги та державне регулювання фінансових послуг” (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2002, N 1, ст. 1) слова “є обвинуваченою по кримінальній справі” замінити словами “якій повідомлено про підозру у вчиненні злочину”;
3.34. У пункті 2 частини першої статті 10 Закону України “Про імміграцію” (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2001, N 41, ст.197) слова “або проти яких порушено кримінальну справу, якщо попереднє слідство за нею не закінчено” замінити словами “або їм повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, досудове розслідування якого не закінчено”;
3.35. Частину чотирнадцяту статті 18 Закону України “Про громадянство України” (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2001, N 13, ст.65) викласти в такій редакції:
“Вихід з громадянства України не допускається, якщо особі, яка клопоче про вихід з громадянства України, в Україні повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення або стосовно якої в Україні є обвинувальний вирок суду, що набрав чинності і підлягає виконанню.”;
3.36. У частині другій статті 16 Закону України “Про Всеукраїнський перепис населення” (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2000, N 51-52, ст.446) слова “цивільних та кримінальних справ” замінити словами “цивільних справ та кримінального провадження”;
3.37. У Законі України “Про психіатричну допомогу” (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2000, N 19, ст.143):
1)               пункт 2 частини четвертої статті 6 викласти в такій редакції:
“2) провадження досудового розслідування або судового розгляду за письмовим запитом слідчого, прокурора та суду”;
2)               у частині першій статті 19 слово “Кримінально-процесуальним” замінити словами “Кримінальним процесуальним”;
3.38. В абзаці другому частини дев’ятої статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1999, N 40, ст.365) слова “кримінально-процесуальним законом” замінити словами “кримінальним процесуальним законодавством”;
3.39. В абзаці сімнадцятому статті 67 Розділу 3. “Обов'язки посадових осіб, рядових і матросів. Командир полку (корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону)” Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України "Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України" (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., N 22-23, ст. 194) слова «у разі вчинення військовослужбовцем злочину порушувати кримінальну справу і провадити дізнання» замінити словами «у разі вчинення військовослужбовцем кримінального правопорушення письмово повідомити про це орган досудового розслідування»;
3.40. У Статуті гарнізонної та вартової служб Збройних Сил України, затвердженому Законом України "Про Статут гарнізонної та вартової служб Збройних Сил України" (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., N 22-23, ст. 196; 2005 р., N 3, ст. 76; 2009 р., N 41, ст. 600):
5)               у статті 23:
частину першу викласти в такій редакції:
“23. Начальник органу управління Служби правопорядку в гарнізоні підпорядковується начальникові відповідного органу управління Служби правопорядку. Він відповідає за забезпечення правопорядку і військової дисципліни серед військовослужбовців Збройних Сил України в місцях дислокації військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій гарнізону, у військових містечках, на вулицях і в громадських місцях, за організацію діяльності підрозділів Служби правопорядку щодо запобігання кримінальним та іншим правопорушенням серед військовослужбовців Збройних Сил України, їх виявлення і припинення, а також за забезпечення захисту життя, здоров'я, прав і законних інтересів військовослужбовців, військовозобов'язаних під час проходження ними зборів, працівників Збройних Сил України, захисту майна Збройних Сил України від розкрадання та інших протиправних посягань, участь у протидії диверсійним проявам і терористичним актам на військових об'єктах. ”
в абзаці другому частини другої слово “дізнання” виключити;
абзац восьмий частини другої виключити;
У зв’язку з цим абзаци дев’ятий – тридцять сьомий вважати відповідно абзацами восьмим – тридцять шостим.
в абзаці чотирнадцятому частини другої слова “органам дізнання, органам досудового слідства” замінити словами “органам, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органам досудового розслідування”;
в абзаці двадцять третьому частини другої слова “органів дізнання, досудового слідства” замінити словами “органів досудового розслідування”;
2) частини першу та третю статті 27 Додатку 12 до цього Статуту викласти в такій редакції:
“Порядок тримання й охорони на гауптвахті та під час переміщення поза гауптвахтою військовослужбовців, заарештованих за рішенням суду, затриманих правоохоронними органами, встановлює начальник органу управління Служби правопорядку в гарнізоні за погодженням із військовим прокурором гарнізону.”
“Військові прокурори, їх заступники і помічники з метою здійснення нагляду за додержанням законів, а також слідчі при здійсненні досудового розслідування за пред'явленням посвідчення особи допускаються в будь-який час на гарнізонну гауптвахту черговим варт із повідомленням військовому комендантові, а на військову гауптвахту - черговим частини із повідомленням командирові військової частини.”
3) абзац другий частини першої статті 218 Додатку 12 до цього Статуту викласти в такій редакції:
“приймати за вказівкою начальника гауптвахти (чергового органу управління Служби правопорядку в гарнізоні) заарештованих під охорону на підставі ухвали чи вироку суду, постанови слідчого, прокурора;”
3.41. У Дисциплінарному статуті Збройних Сил України, затвердженому Законом України "Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України" (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., N 22-23, ст. 197; 2002 р., N 2, ст. 6; 2005 р., N 3, ст. 76; 2009 р., N 41, ст. 600):
1) частини другу та третю статті 45 викласти в такій редакції:
“За вчинення адміністративних правопорушень військовослужбовці несуть дисциплінарну відповідальність за цим Статутом, за винятком випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. За вчинення корупційних діянь чи інших правопорушень, пов'язаних з корупцією, військовослужбовці несуть відповідальність згідно із Кодексом України про адміністративні правопорушення. У разі вчинення кримінального правопорушення військовослужбовець притягається до кримінальної відповідальності.
Командири, які у разі виявлення ознак кримінального правопорушення, не повідомили про це орган досудового розслідування, несуть відповідальність згідно із законом.”
2) частину четверту статті 85 викласти в такій редакції:
“Якщо під час службового розслідування буде з'ясовано, що правопорушення військовослужбовця містить ознаки кримінального правопорушення, командир військової частини письмово повідомляє про це орган досудового розслідування.”
3.42. У статті 16 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженому Законом України “Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України” (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2006, N 29, ст.245):
1) частину другу викласти в такій редакції:
“У разі проведення за фактом учинення проступку службового розслідування, кримінального провадження або провадження у справі про адміністративне правопорушення на осіб рядового і начальницького складу дисциплінарне стягнення може бути накладено не пізніше одного місяця з дня закінчення службового розслідування, кримінального провадження або провадження у справі про адміністративне правопорушення, не враховуючи періоду тимчасової непрацездатності або перебування у відпустці.”
2) у частині третій слова “провадження в кримінальній справі чи” замінити словами “кримінального провадження або провадження у”;
3.43. У частині третій статті 20 Закону України “Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини” ( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1998, N 20, ст.99) слова «Кримінальну справу проти Уповноваженого може бути порушено» замінити словами «Повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення може бути здійснено Уповноваженому»;
3.44. Частину другу статті 37 Закону України “Про Рахункову палату” ( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1996, N 43, ст.212 ) викласти в такій редакції:
“Повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення Голові Рахункової палати, Першому заступнику і заступнику Голови, головним контролерам та Секретарю Рахункової палати може бути здійснено лише Генеральним прокурором України.”
3.45. Статтю 25 Закону України “Про статус депутата Верховної Ради Автономної Республіки Крим” (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2007, N 14, ст.168) викласти в такій редакції:
“Стаття 25. Особливості порушення кримінальної справи та застосування запобіжного заходу щодо депутата Верховної Ради Автономної Республіки Крим
1. Повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення депутату може бути здійснено Генеральним прокурором України, його заступниками, прокурором Автономної Республіки Крим.
2. Про повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення депутату, а також про обраний щодо нього запобіжний захід відповідний прокурор або суд, що здійснив повідомлення про підозру або обрав запобіжний захід, повідомляють Верховну Раду Автономної Республіки Крим не пізніше наступного робочого дня з дня повідомлення про підозру або обрання запобіжного заходу.”
3.46. В абзаці четвертому частини третьої статті 40 Закону України “Про страхування” (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1996, N 18, ст. 78) слова “порушення кримінальної справи щодо даної фізичної або юридичної особи” замінити словами “повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення даній особі”.
3.47. У Законі України “Про судову експертизу” (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1994, N 28, ст.232):
1)                 у статті 1 слова “органів дізнання, досудового та судового слідства” замінити словами “суду, органу, який здійснює оперативно-розшукову діяльність, чи органу досудового розслідування”;
2)                 в абзаці четвертому частини першої статті 4 слова “дізнання, досудового та судового слідства” замінити словами “що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування та суду”;
3)                 у пункті 2 частини першої статті 12 слова “органу дізнання, слідчого, прокурора, судді, суду ” замінити словами “особи або органу, які залучили експерта, судді, суду,”;
4)                 у статті 15:
частину другу викласти в такій редакції:
“Проведення судових експертиз державними спеціалізованими установами у кримінальних провадженнях за дорученням слідчого, прокурора, суду та у справах про адміністративні правопорушення здійснюється за рахунок коштів, які цільовим призначенням виділяються цим експертним установам з Державного бюджету України.”;
частину третю доповнити словами “за виключенням випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. ”;
після частини третьої доповнити новою частиною такого змісту:
“Проведення судових експертиз, обстежень і досліджень у кримінальному провадженні державними спеціалізованими установами, судово-медичними та судово-психіатричними установами на замовлення підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, виправданого, їх захисників, законного представника, потерпілого, його представника, здійснюється за рахунок замовника. ”
У зв’язку з цим частини четверту-шосту вважати відповідно частинами п’ятою-сьомою.
5)                 частину другу статті 20 викласти в такій редакції:
“Державні спеціалізовані установи, що проводять судові експертизи, мають право одержувати від судів, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування знаряддя кримінального правопорушення та інші речові докази, щодо яких закінчено кримінальне провадження, для використання в експертній і науковій діяльності.”
3.48. Абзац другий та третій частини третьої статті 26 Закону України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства” (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1994, N 23, ст.161):
“- йому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення або кримінальна справа розглядається судом - до закінчення кримінального провадження;
- його засуджено за вчинення кримінального правопорушення - до відбування покарання або звільнення від покарання;”
3.49. У частині першій статті 6 Закону України “Про порядок виїзду з України та в’їзду до України громадян України” (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1994, N 18, ст.101):
1)               пункт 3 викласти в такій редакції:
“3) йому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення - до закінчення кримінального провадження;”
у пункті 4 слово “злочину” замінити словами “кримінального правопорушення”;
3.50. У статті 11 Закону України “Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні” (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1993, N 13, ст.110):
1)               в абзаці першому пункту 6 частини п’ятої слова “або порушено кримінальну справу” замінити словами “або у випадку повідомлення їм про підозру у вчиненні кримінального правопорушення”;
2) у частині сьомій слова “винесеним на підставі подання прокурора або слідчого для забезпечення розслідування кримінальної справи” замінити словами “винесеним на підставі клопотання слідчого, прокурора для забезпечення розслідування під час кримінального провадження”;
3) частину тринадцяту викласти в такій редакції:
“Обмеження у підставах проведення ревізій, визначені цим Законом, не поширюються на ревізії, що проводяться на звернення підконтрольної установи, або ревізії, що проводяться після повідомлення посадовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, про підозру у вчиненні ними кримінального правопорушення відповідно до Кримінального процесуального кодексу України.”;
4) у пункті 2 частини чотирнадцятої слова “номер, дата та підстави порушення кримінальної справи, орган, що порушив кримінальну справу” замінити словами “номер кримінального провадження, орган, що здійснює досудове розслідування, дата та підстави повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення”;
3.51 У Законі України “Про військовий обов'язок і військову службу” (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1992, N 27, ст.385):
1) у частині чотирнадцятій статті 17 слова “щодо яких провадиться дізнання чи досудове слідство” замінити словами “яким повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення”;
2)               частину п’яту статті 38 викласти в такій редакції:
“5. Органи досудового розслідування зобов'язані в семиденний строк повідомити районні (міські) військові комісаріати про призовників, яким повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, а суди - про призовників, кримінальні справи стосовно яких розглядаються судом, а також про вироки щодо призовників і військовозобов'язаних, які набрали законної сили.”;
3.52. У пункті 5 статті 28 Закону України “Про державний кордон України” (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1992, N 2, ст. 5) слова “органам дізнання і слідства” замінити словами “органам досудового розслідування”;
3.53. Пункт 5 статті 19 Закону України “Про Державну прикордонну службу України” (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2003, N 27, ст.208) викласти в такій редакції:
“5) організація запобігання кримінальним та адміністративним правопорушенням, протидію яким законодавством віднесено до компетенції Державної прикордонної служби України, їх виявлення та припинення, здійснення провадження у справах про адміністративні правопорушення згідно із законами;”
3.54. Абзац сьомий частини першої статті 10 Закону України “Про державний контроль за використанням та охороною земель” (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2003, N 39, ст.350) викласти в такій редакції:
“передавати до органів прокуратури, органів досудового розслідування акти перевірок та інші матеріали про діяння, в яких вбачаються ознаки кримінального правопорушення;”
3.55. В абзаці чотирнадцятому пункту 1 частини першої статті 30 Закону України “Про правові засади цивільного захисту” (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2004, N 39, ст.488) слова “дізнання та” виключити;
3.56. У частині другій статті 2 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2007, N 29, ст.389) слова “дізнання, прокурорського нагляду, досудового слідства” замінити словами “прокурорського нагляду, досудового розслідування”;
3.57. Частину третю статті 23 Закону України “Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2003, N 23, ст.148) викласти в такій редакції:
“За наявності достатньої інформації про намір вчинення або про вчинення встановленими чи невстановленими особами кримінальних правопорушень, предметом яких є товари, що підлягають державному експортному контролю, спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань державного експортного контролю інформує про це відповідні органи досудового розслідування.”
3.58. У статті 10 Закону України “Про правовий режим воєнного стану” (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2000, N 28, ст. 224) слова “органів дізнання та слідства” замінити словами “органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування”;
3.59. У статті 11 Закону України “Про правовий режим надзвичайного стану” (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2000, N 23, ст.176) слова “органів дізнання та слідства” замінити словами “органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування”;
3.60. В абзаці одинадцятому пункту 4 частини першої статті 8 Закону України “Про державну таємницю” (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1994, N 16, ст.93) слова “дізнання, досудового слідства” замінити словами “оперативно-розшукової діяльності, досудового розслідування”;
3.61. У пункті 11 частини першої статті 26 Закону України “Про захист прав споживачів” (Відомості Верховної Ради УРСР (ВВР), 1991, N 30, ст.379) слова “злочину, органам дізнання чи досудового слідства” замінити словами “кримінального правопорушення, органам досудового розслідування”;
3.62. В абзаці сьомому частини першої статті 15 Закону України “Про лікарські засоби” (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1996, N 22, ст. 86) слова “злочину, органам дізнання чи попереднього слідства” замінити словами “кримінального правопорушення, органам досудового розслідування”;
3.63. У частині третій статті 16 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1995, N 28, ст.205) слова “постанови слідчого, органу дізнання або відповідно до рішення суду” замінити словами “постанови органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого або відповідно до рішення суду”.
3.64. Частину третю статті 6 Закону України “Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними” (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1995, N 10, ст.62) викласти в такій редакції:
“Після розгляду судом справ про кримінальні правопорушення, пов'язані з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, 50 відсотків вартості конфіскованого майна і коштів, визнаних судом такими, що набуті в ході цієї злочинної діяльності, передається органам, які безпосередньо проводили оперативно-розшукову діяльність та досудове розслідування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.”
3.65. У Законі України “Про державну податкову службу в Україні” (Відомості Верховної Ради УРСР (ВВР), 1991, N 6, ст. 37):
1)               у частині четвертій статті 17 слова “про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами або про припинення попереднього слідства” замінити словами “про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами”;
2)               в абзаці другому частини другої статті 19 слово “злочинам” замінити словом “кримінальним”;
3)               у частині першій статті 21:
у пункті 1 слова “злочини і” замінити словами “кримінальні та інші”;
у пункті 2 слова “досудову підготовку матеріалів за протокольною формою, а також проводить дізнання та досудове (попереднє) слідство” замінити словами “а також проводить досудове розслідування”;
3.66. У частині першій статті 18 Закону України “Про державну кримінально-виконавчу службу України” (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2005, N 30, ст.409):
1)               у пунктах 10 та 14 слова «злочини» замінити словами «кримінальні правопорушення» у відповідних відмінках;
2)               пункт 12 викласти в такій редакції:
«12) виявляти, припиняти кримінальні правопорушення, вчинені в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах, брати участь у їх розкритті в порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України;»
3.67. У частині третій статті 14 Закону України “Про Представництво Президента України в Автономній Республіці Крим” (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2000, N 21, ст.158) слова “порушення кримінальної справи проти нього” замінити словами “повідомлення йому про підозру у вчиненні кримінального правопорушення”;
3.68 В абзаці першому частини другої статті 53 Закону України “Про авторське право і суміжні права” (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1994, N 13, ст.64) слова “орган дізнання, слідства” замінити словами “орган досудового розслідування”;
3.69. Перше речення частини восьмої статті 43 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1992, N 29, ст.399) викласти в такій редакції:
Особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби і військової служби за контрактом та деяким іншим особам, які звільнені зі служби у зв'язку із засудженням або притягненням до кримінальної відповідальності, стосовно яких за відсутністю події або складу злочину чи за недоведеністю їхньої участі у вчиненні злочину були винесені відповідно виправдувальний вирок або ухвала суду про закриття щодо них кримінального провадження, а також членам сімей військовослужбовців, інших осіб, щодо яких ухвала суду про закриття кримінального провадження винесена посмертно, пенсії обчислюються за наявності в них права на пенсію за цим Законом із розміру існуючих на день призначення пенсії окладів грошового забезпечення, встановлених законодавством для відповідних категорій військовослужбовців, інших зазначених осіб.
3.70. У статті 16 Закону України “Про статус народного депутата України” (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1993, N 3, ст. 17):
1)               частину другу доповнити новим абзацом такого змісту:
“Звернення народного депутата, направлене правоохоронному органу, може бути надіслано для розгляду до його регіонального підрозділу у залежності від порушених у депутатському зверненні питань. Керівник регіонального підрозділу за результатами розгляду депутатського звернення надає народному депутату письмову відповідь з дотриманням строків, визначених цією статтею.”
2)               частину четверту після слів “до якого було направлено” доповнити словами “або у визначених цих Законом випадках надіслано”;
3.71. У Законі України “Про адвокатуру” (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1993, N 9, ст.62):
1)               у частині першій статті 5 слова “кримінально-процесуального законодавства у процесі дізнання та попереднього слідствазамінити словами “кримінального процесуального законодавства у процесі досудового розслідування”;
2)               в абзаці третьому частини першої статті 6 слова “кримінальних справах і справах про адміністративні правопорушеннязамінити словами “справах, справах про адміністративні правопорушення, а також у кримінальному провадженні”;
3)               частину другу статті 7 викласти в такій редакції:
Адвокат не має права прийняти доручення про подання юридичної допомоги у випадках, коли він у даній справі подає або раніше подавав юридичну допомогу особам, інтереси яких суперечать інтересам особи, що звернулася з проханням про ведення справи, або брав участь як слідчій, прокурор, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, представник потерпілого, свідок, перекладач, понятий, у випадках, коли він є родичем слідчого, прокурора, будь-кого із складу суду, потерпілого, а також в інших випадках, передбачених статтею 78 Кримінального процесуального кодексу України.
4)               у статті 10:
друге речення частини другої викласти в такій редакції:
Забороняється втручання у приватне спілкування адвокатів з підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, виправданим.
перше речення частини п’ятої викласти в такій редакції:
“Адвокат повідомляється про підозру Генеральним прокурором України, його заступником, прокурором Автономної Республіки Крим, області, міст Києва або Севастополя в межах його повноважень.”
5)               частину другу статті 12 викласти в такій редакції:
У разі участі адвоката у кримінальному провадженні за призначенням та при звільненні громадянина від оплати юридичної допомоги через його малозабезпеченість оплата праці адвоката здійснюється за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Порядок призначення адвоката для подання юридичної допомоги громадянам визначається кримінальним процесуальним законодавством.
6)               в абзаці другому частини першої статті 18 слова «кримінальній справі» замінити словами «кримінальному провадженні».
 
Запропонована редакція:
Коментар:
Закрити
© 2010 www.zakonoproekt.org.ua . Творимо закони разом! Аналіз законів та аналіз і розробляння законопроектів. Сайт - це останні новини щодо Верховної Ради України. Президента України,. Кабінет міністрів України та інші органи державної влади і органи місцевого самоврядування на тему: закони, законопроекти та інше законодавство, політика, економіка, фінанси, технології, право, культура, здоров’я.
Усі права на матеріали, що перебувають на сайті, захищенi відповідно до законодавства України. Передрук матеріалів сайту вітається , при наявності прямого гіперпосилання (hyperlink) без редиректа на http://www.zakonoproekt.org.ua .

Карта сайту | © 2010 - 2019 Zakonoproekt.Org.UA
RSS для Zakonoproekt.org.ua